Про Інститут

Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича Національної академії наук України є провідною академічною інституцією гуманітарного профілю, яка заснована на засадах комплексності й міждисциплінарності в підході до вивчення соціогуманітарної проблематики. 

Його структура сприяє реалізації інтердисциплінарних досліджень, передбачає залучення представників різних наук для вирішення актуальних соціогуманітарних проблем, насамперед історії та культури України в загальноєвропейському і світовому контекстах.

Основні напрями наукових досліджень Інституту на сучасному етапі:

• формування сучасної української нації та національної свідомості українського народу на різних етапах історичного розвитку;
• історія суспільно-політичних та національно-визвольних рухів на західних землях України;
• історико-культурна спадщина як чинник формування національної свідомості українського народу;
• проблеми теорії та історії української культури, її самобутності та зв’язків з іншими культурами;
• українсько-польські взаємини в контексті європейської історії та культури;
• функціонування та розвиток української мови, історичної та діалектної лексики на західних землях України, укладання різногалузевих словників української мови, зокрема фундаментального Словника української мови ХVI – I пол. ХVIІ ст., дослідження питань сучасної української мови; 
• укладання комп’ютерних баз даних з історії культури та історії лексикографії на електронних носіях; 
• комплексне археологічне дослідження матеріальної і духовної культури давнього населення Заходу України.

Інститут також є важливим координаційним центром з вивчення проблем українознавства. Він координує діяльність у галузі історико-культурологічних, археологічних та філологічних досліджень з установами соціо-гуманітарного профілю Державного Західного наукового центру НАН та Міністерства освіти і науки України, відповідними факультетами і кафедрами вищих навчальних закладів заходу України, окремими інституціями інших регіонів та загальноукраїнського масштабу. Співпраця здійснювалася шляхом виконання спільних наукових проектів, проведення наукових конференцій, семінарів, в т.ч. міжнародних, публікації результатів науково-дослідної роботи, підготовки кадрів та їх стажування.

Станом на кінець 2015 р. в Інституті працювало 110 осіб, з них – 77 наукових співробітників (11 докторів і 50 кандидатів наук)., серед яких один член-кореспондент НАН України. Наукові співробітники Інституту неодноразово відзначалися високими державними і академічними нагородами та почесними званнями. Державної премії в галузі науки і техніки України були удостоєні Я. Закревська і Л. Коць-Григорович за працю над "Атласом української мови". Премію НАН України ім. І. Франка присуджено колективу авторів “Словника староукраїнської мови XIV-XV cт.”(1981), ім. М. Грушевського М. Литвину (2001) і Л. Войтовичу (2003). Почесне звання "Заслуженого діяча науки і техніки України" присвоєно Я. Ісаєвичу, М. Литвину, І. Патеру, а "Заслуженого працівника культури України" – В. Гориню і Ф. Стеблію. Орденом Ярослава Мудрого V ступеня нагороджено Я. Ісаєвича, орденом "За заслуги" ІІІ ступеня – Ф. Стеблія і К. Науменка, орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня – У. Єдлінську. Указом Президента України від 8 грудня 2015 р. науковцям Інституту, співавторам багатотомної “Історії української культури”, завідувачу відділу історії середніх віків В.Александровичу та старшому науковому співробітнику цього ж відділу Л.Войтовичу присуджено Державну премію України в галузі науки і техніки за 2014 р.

Членами Спеціалізованої вченої ради Інституту із захисту докторських дисертацій є доктори наук із Львівського національного університету (К. Кондратюк, О. Франко, С. Качараба, М. Глушко), Інституту народознавства НАН України (акад. НАН України С. Павлюк, Р. Кирчів, Я. Тарас, О. Пошивайло), Українського католицького університету (І. Скочиляс), Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (О. Жерноклеєв, В. Комар), Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (О. Красівський). Студенти постійно проходять виробничу і переддипломну практику у відділах Інституту, залучаються до роботи в археологічних експедиціях.

Інститут співпрацює з науковими установами Польщі, Росії, Австрії, Чехії, Словаччини, США, Канади та інших країн. Учені Інституту неодноразово виїжджали на стажування до наукових центрів ряду країн, а також приймали у себе іноземних учених. Особливо плідне співробітництво склалося з науковими осередками Польщі, яке проявляється в організації спільних археологічних експедицій, проведенні наукових форумів різного рівня, спільних публікаціях тощо. За підписаною угодою про наукову співпрацю з Інститутом польської мови ПАН у Кракові проводяться спільні дослідження з теми "Загальнокарпатський діалектологічний атлас"; історики, археологи і філологи налагодили конкретну співпрацю з вченими Варшавського, Жешівського, Ягеллонського університетів, Польською Академією Знань, Інститутом Центрально-Східної Європи в Любліні, Південно-Східним Науковим Інститутом в Перемишлі в рамках спільних наукових проектів. З вченими університетів і академічних установ Росії співробітники Інституту співпрацюють в дослідженні періоду Київської Русі і вивченні славістичної тематики.

Окремої уваги заслуговує співпраця Інституту з Фондом катедр українознавства у США, Українським науковим інститутом Гарвардського університету у США і Канадським інститутом українських студій, зокрема у роботі над історичним словником української мови, виданні документів українського суспільно-політичного руху у ХХ ст. Академік Я.Д. Ісаєвич як голова Українського національного комітету істориків (УНКІ) представляв українську історичну науку на Міжнародних конгресах істориків у Монреалі (1995), Осло (2000), а науковці Інституту А. Портнов та О. Середа виступали як делегати УНКІ відповідно на конгресі в Сиднеї (2005) та на ХХІ Міжнародному конгресі істориків в Амстердамі (2010).