21 квітня 2016 року в рамках наукового семінару відділу української літератури Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (20-те засідання) та за участі Ради молодих учених Інституту відбулася третя зустріч у жанрі інтелектуальної біографії (вільної бесіди з відомою людиною-гуманітарієм навколо тріади топос – тропос – антропос, тобто місць, ідей та людей, що впливали на її інтелектуальне становлення), що його започаткував Центр гуманітарних досліджень Львівського національного університету ім. І. Франка. Учасниками двох попередніх зустрічей в Інституті були літературознавець, професор Торонтського університету Максим Тарнавський та перекладач, письменник, есеїст, філософ Андрій Содомора.
Гостем третьої «Інтелектуальної біографії» став відомий історик-медієвіст Леонтій Войтович – дослідник княжої доби, фахівець із генеалогії правлячих династій. Учень академіка Ярослава Ісаєвича, під чиїм керівництвом захистив кандидатську і докторську дисертації. Сьогодні Леонтій Войтович працює завідувачем кафедри історії середніх віків та візантиністики Львівського національного університету ім. І. Франка, а також старшим науковим співробітник відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича.
Постать Леонтія Войтовича цікава не лише його оригінальними ідеями, науковою продуктивністю та ерудицією в царині літератури й мистецтва, але й тим, що перш ніж стати частиною академічного світу та легітимізувати свої наукові здобутки, Леонтій Вікторович пройшов довгий шлях інженера й управлінця.
Відповідаючи на запитання модераторів (Данила Ільницького та Іллі Паршина) і слухачів, Леонтій Войтович висвітлив деякі з найважливіших пунктів на мапі свого інтелектуального життя. Захопливо, жваво і з почуттям гумору, у майже двогодинній бесіді, яка, втім, пролетіла швидко, гість розповідав:
•про знайомство з львівським мистецьким та історичним середовищем через художника Євгена Безніска;
•про батьків, чиє заслання в Челябінську область змінило його долю та унеможливило вступ на історичний факультет у радянський час;
•про вчительку історії Галину Плетінь, яка підтримувала його ранні зацікавлення історією і не обмежувала у читанні «не партійної» історичної літератури;
•про навчання у Політехніці і роботу на посаді інженера, яка виховала не лише любов до точності і злагодженості, але й вміння спілкуватися з різними людьми та налагоджувати їхню співпрацю;
•про армійське минуле, дисципліну і друзів;
•про історичні дискусії з письменником Миколою Вінграновським та власні спроби написати літературний текст на історичну тематику, де не було би вигаданих персонажів (рукопис «Пір року» чекає друку);
•про захоплення творчістю Вівальді;
•про «кактусів» – молоде покоління науковців;
•про історичні стереотипи і хибне намагання пояснити минуле крізь власний досвід;
•про сучасну українську історичну науку у порівнянні з сусідами – про її надмірну толерантність та повільне становлення;
•про нинішню державну ситуацію з погляду управлінського досвіду, про необхідність змін у суспільній свідомості, уваги до місцевих особливостей та право молоді вирішувати своє майбутнє;
•про наміри Данила Романовича вийти з-під монгольської залежності, про вплив Чингізидів на наших теренах;
•про роль вибору і долі в житті особистому та науковому, про професію, якою не можна не займатися навіть за несприятливих обставин.
Прослухати аудіозапис зустрічі:
0:00 – представлення гостя, кілька слів модератора Данила Ільницького про формат заходу; 1:21 – про початки захоплення історією; про вступ до Львівського політехнічного інституту (1967 р., механіко-машинобудівний факультет – спеціальність «динаміка і міцність машин») і роботу за фахом; про знайомство з Євгеном Безніском і його дружиною Теодозією Бриж, яке стало першим кроком до знайомства з Ярославом Ісаєвичем; про визначення наукових пріоритетів; 9:43 – про роль у науковому становленні Ярослава Ісаєвича як інтелектуала і вчителя, про його нереалізований науковий потенціал; 15:44 – про пізній прихід в «академічний» світ; про нинішніх молодих вчених – академічних «кактусів», «непізнаних і недооцінених геніїв»; про те, чому поети живуть до 38 років (на прикладі Артюра Рембо), а історики – довго; про принципи педагогічної роботи; про особливості сучасної вищої освіти; 23:25 – про художню літературу на історичні теми і знайомство з Миколою Вінграновським (під час його роботи над романом «Северин Наливайко»); про письменників, які достовірно писали про історичні події (на прикладі творчості Вільяма Шекспіра); 28:03 – про долю і вибір історії; про фаталізм (на прикладі вірувань вікінгів); про ентузіазм у науковій роботі; 32:30 – про роль рідних (матері, дружини, дочки, внуків) у становленні вченого; про вчительку історії Галину Плетінь; про першу літературну спробу (рукопис «Пори року»); про подорожі до Петербурга; про роль Петра І в історії Росії. 53:42 – питання Миколи Литвина про переваги і вади української історичної науки у порівнянні з сусідами (поляками, угорцями, росіянами та ін.); 01:06:23 – питання Юрія Яремка про роль українців (Прокоповича та ін.) у формуванні імперської російської ідеології, а також про політичні плани Данила Романовича; коментар Леонтія Войтовича про стереотипи щодо «мирних слов’ян», про особливості коронації Данила Галицького, його прагнення звільнити Русь з-під монгольської залежності і використати монгольський чинник; 01:22:28 – питання Ігоря Соляра про управлінський досвід Леонтія Войтовича і його погляд на модель управління в сучасній Україні та державні реформи в структурі НАНУ; 01:45:56 – питання Данила Ільницького про те, хто такий історик, про його інтелектуальні принципи та образ у свідомості простих людей. 01:54:49 – закінчення.
Занотували: Іванна Папа, Данило Ільницький, Віктор Мартинюк Модератори: Данило Ільницький, Ілля Паршин Автор світлин: Віктор Мартинюк Опрацювання звукозапису: Віктор Мартинюк
У березні 2024 року науковці відділу
української мови Інституту українознавства Національної академії наук України взяли
участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці
актуалізують», які ініціювала катедра української мови Національного університету
«Львівська політехніка».
11–12 квітня 2024 р. у
Інституті історії Варшавського університету відбулася міжнародна наукова конференція
«Stosunki polsko-ukraińskie wobec rosyjskiej agresji na Ukrainę: konteksty
historyczne i współczesne», в якій взяли участь провідні історики та політологи
Польщі та України, серед них наші колеги із відділу «Центр дослідження
українсько-польських відносин».
23
березня 2024 р. у Київському національному університеті Т. Шевченка відбулися
річні наукові читання Національної академії наук вищої школи України, на яких
обговорено актуальні проблеми розвитку науки, освіти та культури України,
захисту її від новітньої російської агресії. Особливе зацікавлення викликали
доповіді економіста Анатолія Кінаха, медикині Ольги Богомолець, фізика і
перекладача Максима Стріхи, історика Георгія Папакіна. У виступі нашого колеги,
завідувача відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» Миколи
Литвина проаналізовано особливості польсько-українських міждержавних і
міжнаціональних відносин, актуалізовано історіографічні та археографічні
перспективи дослідження проблеми.
