31 травня 2016 року відбулася чергова розмова у серії зустрічей "Інтелектуальна біографія", яку організовує відділ української літератури та Рада молодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України.
- літературознавець, критик, есеїст, поет, перекладач;
- автор кількох десятків літературознавчих книжок;
- упорядник, автор передмов і приміток до низки видань творів українських письменників;
- автор кількох збірок оригінальної поезії та поетичних перекладів з європейських та східних літератур
Микола Ільницький - це вчений, який у кінці 1980-х – на початку 1990-х одним із перших почав актуалізовувати та осмислювати літературу українського модернізму початку ХХ ст., міжвоєнного і повоєнного періодів. У радянські часи Микола Миколайович був одним із найактивніших літературних критиків, аналітиків тогочасного літературного процесу, в той час він опублікував у книжковому форматі низку монографій про шістдесятників. М. Ільницький був активним учасником різних всеукраїнських і всесоюзних літературних форумів, а коли Україна стала незалежною – міжнародних літературознавчих конференцій. У складні часи 1970-х років він мав репутацію "естетствующого критика".
Велику свого частину свого життя Микола Ільницький провів у журналі "Дзвін" (до 1990 р. – "Жовтень") – спершу як завідувач відділу критики, а потім як заступник відповідального редактора.
У нашому Інституті Микола Ільницький не зовсім гість, адже від 1990 року він тут працює – спершу довгі роки завідував відділом української літератури, відтак – на посаді провідного наукового співробітника. Інтелектуальна біографія Миколи Ільницького останнього чвертьстоліття пов'язана з Львівським університетом, в якому, зокрема, від 2001 року він завідує кафедрою теорії літератури та порівняльного літературознавства. З того часу кафедра є важливим філологічним, і ширше – гуманітарним осередком у Львові, а її співробітники мають активну міжнародну і міждисциплінарну співпрацю.
Микола Ільницький – це своєрідний міст між академічний світом та літературним процесом. До академічного літературознавства він прийшов через літературну критику та живий інтерес до творів літератури. Перебуваючи в академічному літературознавстві, він намагається його оживити цікавими сюжетами, несподіваними прочитаннями текстів, теоретичними ідеями, словом, повертати літературознавство до літератури. Від осмислення найсучасніших явищ української літератури Микола Ільницький не відходить ніколи, час від часу публікуючи свої рецензії про той чи той твір, есеї про того чи того письменника.
Микола Ільницький ніколи не ставив собі за мету здобувати різноманітні звання. Але завжди ставалося так, що ці звання самі його наздоганяли, лишень підтверджуючи інтелектуальні і творчі досягнення. Микола Ільницький – доктор філологічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, а зовсім недавно держава удостоїла його почесного звання "Заслужений діяч науки і техніки України".
Модераторкою зустрічі була
Ірина Старовойт – літературознавиця, поетка, перекладачка, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства ЛНУ ім. І. Франка.
Десять фрагментів відеозапису розмови – на сторінці інтернет-видання
"Варіанти".
Послухати аудіозапис розмови:
0:00:00 – Данило Ільницький представляє гостя, Миколу Ільницького, і модератора, Ірину Старовойт;
0:02:09 – вступне слово Ірини Старовойт;
0:03:30 – про вибір філології; про цікавість для розуму;
0:10:46 – про дрогобицький досвід; про Марка Гольберга, Степана Пінчука, Миколу Домницького;
0:18:18 – про дисертацію без наукового керівника; про знайомство з Михайлом Яцковим;
0:26:43
– про покоління “шістдесятників”; про Василя Симоненка, Миколи
Вінграновського, Івана Драча, Івана Дзюбу та Володимира Лучука;
0:39:50 – про зацікавлення індійською культурою та мандрівку до Індії; про два шляхи досягнення свободи;
0:50:00
– про Москву як центр спілкування союзних літератур (Раду з питань
літературознавства при Спілці письменників СРСР); про Грузію як місце
спілкування в обхід Москви (Раду літературного перекладу і літературних
зв'язків при Спілці письменників Грузії); про розрив зв'язків; про
спадкоємність поколінь;
1:03:22 – про мандри до Грузії, про грузинську зверхність;
1:08:36 – репліка Василя Ґабора;
1:14:20
– питання Юрія Волощака про особисту оцінку ментальності сусідніх
народіви і про ставлення до моральної дилеми дисидентства;
1:23:24 – питання Юрія Яремка про роботу в журналі "Жовтень" і про цензуру;
1:32:35 – питання Юрія Волощака про тексти в шухляді, про улюблене місце праці;
1:35:34 – питання Христини Рутар про особливості дослідження поетичних та епічних текстів, про цікавість до історичної прози;
1:38:03 – репліка Олени Галети про наукову щедрість Ільницького щодо учнів, питання про інтуїцію;
1:44:12
– репліка Андрія Содомори про нудьгу і Нудьгу, питання про заміну
давніх термінів "переспів", "наслідування" тощо терміном "переклад";
1:53:04 – питання Ірини Старовойт про університетський досвід;
1:56:12 – питання Олександра Луцького про роботу в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича;
2:00:10 – завершальне слово Ірини Старовойт.
Співорганізація: Данило Ільницький, Віктор Мартинюк
Модераторка: Ірина Старовойт
Опрацювання звукозапису, хронометраж: Віктор Мартинюк
