Сьогодні минає десять років без академіка Ярослава Дмитровича Ісаєвича (1936-2010). Багатолітній директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ, учень самого І. Крип’якевича, один з провідних славістів та україністів залишається в нашій пам’яті дуже світлою і неординарною постаттю. Критичний і вимогливий вчений-енциклопедист, гуманітарій широкого діапазону з якнайширшими зацікавленнями (від історії, якій присвятив своє життя, до лінгвістики та літературознавства), а водночас з дуже толерантним, доброзичливим ставленням до всіх, з бажанням допомогти кожному дослідникові... Історія українського книгодрукування та книговидання, церковних братств та славістики й україністики, історія середньовічного й ранньогомодерного Дрогобича і Львова, а водночас історія бурхливого українського ХХ ст. з його трагічними протистояннями – все це було в працях Ярослава Дмитровича і залишається актуальним нині…
Нам його бракує, дуже бракує...
Добра, світла, вічна пам'ять...
