ДАВНЬОРУСЬКІ СКОРЧЕНІ ПОХОВАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ ТА ПРИКАРПАТТЯ (за матеріалами розкопок ХІХ – початку ХХ століть)
За положенням тіла померлого серед поховальних пам’яток Давньої Русі виділено захоронення у скорченому стані. Зазначено, що в археологічній літературі домінує думка, згідно з якою в подібний спосіб, зв’язавши кінцівки, ховали чаклунів-волхвів. Більшість подібних комплексів виявлено під час робіт ХІХ – початку ХХ ст. на території Волині та суміжних регіонів. Саме матеріали цих розкопок покладено в основу вибірки, на базі якої автор намагається знайти відповідь на запитання про семантичну навантагу давньоруських скорчених поховань і її наявність узагалі. Всебічний аналіз поховальних комплексів доповнено даними медичної анатомії.
Серед 30 поховань, котрі потрапили до вибірки, спостережено повне різноманіття за способом розміщення відносно горизонту, характером поховальних споруд, соціальним статусом похованих, їхнім статево-віковим складом. Відзначено, що з-поміж «скорчеників» переважали жінки, а одне з захоронень належало дитині. Відмічено випадки концентрації кількох поховань у межах одного могильника.
Серед поховань необхідно виділити дві групи, що досить суттєво різняться між собою: на боці та на спині із припіднятими колінами. Стверджено, що незначні відмінності в положенні ніг за умов поховання на спині можна пояснити різними причинами, проте переважно вони були абсолютно випадковими, пов’язаними із відсутністю чіткого канону, що регламентував би положення кінцівок протягом ранніх етапів християнізації периферійних районів Давньоруської держави. Зазначено, що в частині комплексів скорчене положення (здебільша на боці), очевидно, фіксує посмертну позу тіла, що може бути спричинене трупним задубінням або наслідками пожежі. Адже відомо, що подібного положення тіло набуває в результаті посмертної дії вогню, що разом з іншими обрядовими елементами виступає свідченням обряду неповної кремації. Так стверджено, що скорчену позу небіжчиків за давньоруської доби не можна вважати соціальним маркером, та й узагалі – свідомо здійсненою обрядовою дією.
Давня Русь, Волинь і Прикарпаття, поховальний обряд, скорчене положення.
According to the body position of the deceased, among
the burial monuments of Ancient Rus there are distinguished flexed burials. In
archaeological literature a certain view is dominated that, in a similar way,
with tied limbs, magicians-soothsayers were buried. Most of these complexes
were discovered during the excavations of XIX – early XX centuries at Volyn
territory and related regions. Namely, the materials of these excavations form
the basis of the sample, according to which the author tries to find the answer
to the question about semantic commitment of Ancient Rus flexed burials and its
presence in general. Comprehensive analysis of burial complexes is supplemented
by medical anatomy data.
Among 30 burials that were in the sample, there is a
complete diversity in the way of placement relative to the horizon, the nature
of burial structures, the social status of the buried, their gender and age
composition. Among the “flexed deceased” women prevailed, and one of the
burials belonged to a child. There were cases of several burials
concentrationwithin the same burial ground.
Among the burials, two groups can be separated that
are quite different from each other: on the side and on the back with the knees
raised. Slight differences in the position of the feet under the conditions of
burial in most of them had a completely random nature, due to the lack of a
clear canon, which would regulate the position of the limbs, during the early
stages of Christianization of the peripheral regions of the Ancient Rus state.
In some of the complexes, the flexed position (preferably on the side)
obviously fixes the posthumous posture of the body, which can be caused by
cadaveric constipation or the fire effects. The body acquires a similar
position as a result of the posthumous action of fire, which, together with
other ceremonial elements, is an evidence of the incomplete cremation rite.
Thus, the flexed position of the dead during Ancient Rus times cannot be
considered as a social marker, and in general – a deliberate ritual action.
Науковці Інституту українознавства взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують»
Історичні витоки та виклики новітньої російсько-української війни: матеріали міжнародної наукової конференції у Варшавському університеті
11–12 квітня 2024 р. у Інституті історії Варшавського університету відбулася міжнародна наукова конференція «Stosunki polsko-ukraińskie wobec rosyjskiej agresji na Ukrainę: konteksty historyczne i współczesne», в якій взяли участь провідні історики та політологи Польщі та України, серед них наші колеги із відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин».