7 липня 2026 року відбувся черговий науковий семінар Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАНУ та Львівського музею історії релігії, який традиційно організовує і модерує д.і.н. Ірина Орлевич.
Цього разу з доповіддю «Як Коломия пам’ятає: українські та європейські виміри» виступив Іван Монолатій – д.політ.н., проф., зав. каф. політичних наук Карпатського національного університету ім. В. Стефаника, почесний громадянин міста Коломиї.
Захід відкрив директор Львівського музею історії релігії Орест Малиць. Він наголосив на високому науковому рівні праць знаного вченого Івана Монолатія, їхню важливість для вивчення питань ідентичності українців, їхньої історичної пам’яті, політичної історії, а також зазначив про вагомий доробок дослідника в царині краєзнавства, у вивченні історії йогорідного міста Коломиї.
У своїй доповіді професор Іван Монолатій зосередив увагу на ретроспективі та на сучасних практиках пам’ятання / забуття Коломиї, на особливостях історичної пам’яті українців Коломиї про її містян – поляків та євреїв, а також на інструменталізації пам’яті польської і єврейської громад. На підставі типологій П. Рікера (штучна, заблокована, маніпулятивна пам’ять та пам’ять-зобов’язання) і А. Ассман (комунікативна, культурна, накопичувальна, функціональна пам’ять) доповідач подав факти з історії національних громад Коломиї, а також проаналізував специфіку історичної пам’яті містян про події та героїв Війни за Незалежність України (від 2014 р.). На конкретних прикладах було представлено амбівалентну природу міської пам’яті українців Коломиї – від культурної (пошуки найдавніших проявів конструювання міфів про місто та його мешканців, їхню роль в історії) до функціональної (соборницькі та загальнонаціональні наративи коломийців).
Було розглянуто специфіку пам’ятання/забуття в умовах совєтського тоталітаризму, російської і польської займанщин, двох світових воєн, зокрема оцінюванні совєтських практик історичної пам’яті в Коломиї як «пам’ять-зобов’язання» та «заблокована пам’ять», а також моноетнічні версії пам’яті після відновлення незалежності України у 1991 р., «україноцентричну» версію міської пам’яті коломийців 1991–2010-х рр. Практики пам’ятання про основні громади коломийців (українську, польську та єврейську) коливаються у межах «місць поколінь» (спогадів і місць поховань, насилля тощо), а сучасників – героїв Війни за Незалежність України – відповідають засадам накопичувальної та функціональної пам’ятей.
Доповідач зосередив увагу на місцях пам’яті в Коломиї, пов’язаних не лише з українцями, а й із представниками національних громад, на проблемах репрезентації їхніх пам’ятей у сучасному публічному просторі, громадських ініціативах щодо моделей увіковічнення пам’яті про різні покоління багатонаціонального міського середовища Коломиї.
Доповідь викликала значний інтерес і жваву дискусію. В обговоренні взяли активну участь Ірина Орлевич, Роман Голик, Павло Артимишин, Наталія Мисак, Наталія Колб, Ганна Дидик-Меуш.
Захід було організовано за сприяння Національного фонду досліджень України (Національний фонд досліджень України) в рамках проєкту «Історична пам’ять українців в умовах війни: від конфронтації до консолідації» (2023.03/0207).
