10–12 серпня 2026 року в Ужгороді відбулася Міжнародна наукова конференція «Свідчення крізь історію», організована Українською асоціацією усної історії з нагоди її 20-річчя. Участь у роботі конференції взяла старша наукова співробітниця відділу української літератури, кандидатка філологічних наук Марина Демедюк.
Науковий форум об’єднав усних істориків та дослідників пам’яті з різних куточків України та світу. Учасники обговорювали трансформації усних свідчень та усної історії як наукової дисципліни в умовах повномасштабної російсько-української війни.
Перший день конференції був присвячений теоретичним та методологічним проблемам усноісторичних досліджень. Важливі питання розвитку дисципліни у ґрунтовних доповідях окреслили співголови Української асоціації усної історії Гелінада Грінченко та Наталя Ханенко-Фрізен. Важливою подією дня став перегляд документального фільму «Залізнична станція Красне-Буськ: розповіді переселених жінок», присвячений пам’яті польської дослідниці, амбасадорки громадської архівістики та режисерки Аліни Добошевської.
Другий день був зосереджений на проблемах пам’яті, свідчення та досвіду війни. Дослідники розглядали широкий спектр тем: від міжпоколінної передачі досвіду, функціонування медіа-хабів у прифронтових містах та ролі жінок у ЗСУ до досвіду вимушеного переміщення, втрати дому й опиру цивільного населення. Окрему увагу було приділено аналізу травми радянського минулого (зокрема наслідків аварії на ЧАЕС) та методологічним підходам до дослідження «фігур мовчання» й непроговорених сенсів.
У цьому контексті важливим стало звернення до усних наративів про події Другої світової війни, адже саме через індивідуальні спогади й способи розповідання минуле продовжує жити у пам’яті громади. У межах цієї секції Марина Демедюк виступила з доповіддю «Між свідченням і мовчанням: пам’ять про Голокост на Волинському Поліссі». У виступі дослідниця представила фольклористичний погляд на усні свідчення про Голокост, зосередившись на особливостях функціонування пам’яті про травматичне минуле в наративах мешканців Волинського Полісся.
Третій день конференції був сфокусований на питаннях збереження спадщини, емоційній специфіці свідчень та етичних викликах роботи з пам’яттю. Учасники обговорили роль усноісторичних джерел у деколонізаційному дискурсі, проблеми цифрового архівування в умовах війни, запобігання повторній травматизації співрозмовників, а також використання «нових медіа» та фольклорних контекстів.
Захід став важливою платформою для консолідації наукової спільноти, осмислення сучасного методологічного інструментарію усної історії та окреслення нових векторів фіксації й збереження свідчень про драматичні події минулого й сьогодення.
