14 серпня 2021 року, на 71-му році життя перестало битися серце відомого археолога Галича, Львова та Волині, багатолітнього працівника відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України – Василя Григоровича Оприска.
Уродженець села Гонятичі Миколаївського району Львівської області, після закінчення історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, від 1974 року Василь Оприск працював у відділі археології Інституту. Археологічний вишкіл здобував у Галицькій постійно діючій експедиції під керівництвом відомого медієвіста – Вітольда Ауліха.
Наукова тема Василя Григоровича стосувалася сільських поселень княжої доби, про що дослідник опублікував ряд цінних статей. Матеріал для їх написання науковець здобував на території Волині, де тривалий час трудився у археологічних експедиціях на берегах Хрінницького водосховища.
Разом з тим, для львів’ян Василь Григорович більше відомий відкриттями, здійсненими у княжому Галичі та середньовічному Львові. Зокрема, у Галичі за участі дослідника було відкрито поселення з ХІ-ХІІ ст. під руїнами Старостинського замку, а у Львові, при рятівних дослідженнях, – цінні об’єкти княжої та ранньомодерної доби на проспекті Свободи, площі Галицькій, вулицях Вірменській, Клепарівській, Вороного, Коперника та ін.
Василь Григорович був дуже контактабельним, що проявлялося у здібностях організації наукових експедицій. Дослідник співпрацював з багатьма археологами, особливо з Денисом Козаком, Михайлом Рожком, Віталієм Коноплею, Юрієм Лукомським, Андрієм Гавінським та ін.
При зустрічах з молоддю відділу археології Інституту Василь Григорович завжди охоче ділився незабутніми спогадами про життя Інституту минулих років, розповідав про обставини багатьох наукових відкрить, а також знав масу археологічних експедиційних історій. Усі співробітники Інституту будуть також пам’ятати Василя Григоровича, завжди присутнього на загальних зборах, як чесного, безкомпромісного й невтомного поборника прав науковців, і водночас, як чуйного й надійного колегу.
Дирекція та співробітники Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України висловлюють щирі співчуття дружині Марії, синові Тарасу, родині і поділяють біль непоправної втрати.
Ю. Лукомський
