Археологічний музей Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відкрився 29 жовтня 2001 р. Він розміщений в історичному будинку Наукового Товариства ім. Шевченка по вул. Винниченка 24, де у довоєнний та міжвоєнний період перебував музей цієї установи, який об’єднував усі українські археологічні дослідження у Галичині.
Музей входить до переліку установ, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України (постанова Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2024 р. № 452).
У довоєнний період археологічні збірки музею НТШ нараховували кілька десятків тисяч унікальних експонатів, що належали до кам’яної, мідно-бронзової, ранньозалізної і давньоруської доби. Впорядкуванням збірок займалися молоді археологи Володимир Гребеняк та Богдан Януш. У міжвоєнний період у археологічному відділі музею працювали Ярослав Пастернак та Юрій Полянський. Неодноразово опрацьовував колекції Олег Кандиба. Під час війни більшість з цих колекцій було втрачено, вивезено за кордон чи передано в інші музеї.
У повоєнний період у Львові сформувалася нова генерація археологів, які зробили значний внесок у розвиток археологічних досліджень західноукраїнських земель. 8 лютого 1940 р. створено Львівський відділ Інституту археології АН УРСР на базі науковців ліквідованого Наукового товариства імені Шевченка та археологів реорганізованого Львівського університету. Відділ знаходився за адресою Радянська 24 (нині Винниченка). Очолив відділ Маркіян Юліанович Смішко. За останні 60 років науковці відділу археології Інституту українознавства НАН України провели розкопки на багатьох стоянках, поселеннях, могильниках, городищах, літописних містах. Зібрано сотні тисяч безцінних реліквій стародавнього минулого України.
Настала гостра потреба у впорядкуванні фондів, організації колекцій і відкритті археологічної експозиції для широкого глядача.
З погляду на це 1993 року Президія НАН України прийняла Постанову “Про розвиток археологічних досліджень на території Львова” і ухвалила створити, як окремий підрозділ при Інституті, Археологічний музей Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України на базі археологічних фондів відділу археології, які формувалися з матеріалів, отриманих під час археологічних досліджень проведених науковцями відділу починаючи з 1940 р., зокрема, Маркіяна Смішка, Олексія Ратича, Олександра Черниша, Вітольда Ауліха, Ігоря Свєшнікова, Лариси Крушельницької, Романа Багрія, Миколи Бандрівського, Віри Гупало, Олександра Ситника, Володимира Петегирича, Юрія Лукомського, Дмитра Павліва, Віталія Коноплі та ін. Відрадно, що місцем створення нової експозиції стали приміщення Музею НТШ.
Створення окремого музею археології розпочалося у 1997 р. За порівняно короткий час силами працівників відділу за фінансової підтримки тодішнього директора Інституту, академіка Ярослава Ісаєвича Археологічний музей у жовтні 2001 р. відкрив свою експозицію. Очолив музей Олександр Ситник. Згодом керівниками музею були Роман Грибович, Наталя Булик.
Експозиція Археологічного музею побудована за хронологічним принципом із застосуванням художніх реконструкцій. Поряд з оригінальними артефактами з каменю, кістки, рогу, глини, чорних і кольорових металів представлено реконструкції у натуральну величину способів житлобудівництва в добу палеоліту (більше 50 тис. р. тому), у період існування трипільської культури (IV–III тис.р. до н. е.), у ранньослов’янський час (V/VI–VII ст. н. е.), відтворені стародавні методи обробки шкіри, свердління кам’яних сокир, виготовлення глиняного посуду, плавки заліза та інше.
Музей складається з шести кімнат, в яких представлено понад дві тисячі експонатів. Перший зал “Історія археології заходу України” розповідає про розвиток археологічної науки у регіоні, з яким пов’язані імена таких відомих вчених як Ісидор Шараневич, Михайло Грушевський, Кароль Гадачек, Богдан Януш, Володимир Гребеняк, Ярослав Пастернак, Маркіян Смішко, Олександр Черниш, Юрій Захарук, Володимир Баран, Ігор Свєшніков, Лариса Крушельницька та багатьох ін. Тут представлено польові щоденники, звіти, особисті експедиційні речі. На окрему увагу заслуговує польовий археологічний інвентар.
Наступні кімнати присвячені великим історичним епохам – від палеоліту до пізнього середньовіччя і нової доби. Експоновані у них матеріали репрезентують різночасові пам’ятки археології, досліджені археологами Інституту на території заходу України.
Розділ “Стародавня кам’яна доба” побудований, головним чином, на матеріалах всесвітньо відомих палеолітичних стоянок – Молодове V і Молодове I на Чернівеччині, Великий Глибочок і Куличівка на Тернопільщині, Єзупіль і Галич на Івано-Франківщині. Мезолітичні комплекси (IX–VI тис. до н.е.) представлені матеріалами з печери Прийма, стоянок Вороців (Львівщина), Нобель (Рівненщина) та ін.
Найдавніший період заселення первісними колективами території заходу України проілюстрований крем’яними знаряддями праці доби раннього та початкового етапу середнього палеоліту (300 – 100 тис. р. тому). Наступний період – пізній палеоліт – поруч із кам’яними артефактами представлений виробами з кістки та рогу: мотиками, проколкою, наконечником гарпуна. Поруч із виробами утилітарного характеру у експозиції міститься збірка творів первісного мистецтва: антропоморфні статуетки з каменю та кістки, один із найдавніших музичних інструментів, виявлених на нашій території – пізньопалеолітична кістяна флейта зі стоянки Молодове V, а також виявлена на цій же ж пам’ятці унікальна збірка кістяних та рогових “жезлів вождів” - загадкових палеолітичних артефактів, функціональне призначення яких донині залишається предметом наукових дискусій. Окремої уваги заслуговує наметоподібне житло неандертальців, відтворене у натуральну величину на основі матеріалів з розкопок середньопалеолітичного шару IV стоянки Молодове І. Також у експозиції залу представлено реконструкції різних галузей первісного господарства, зокрема обробка шкіри та каменю.
У залі “Неоліт та енеоліт заходу України” демонструються як місцеві вироби, так і імпорти суміжних європейських культур. Експоновано колекцію добре збережених давніх орнаментованих посудин культур лійчастого посуду та волино-любінської з розкопок на Волині (поселення біля с. Зимно та ін.). Верхнє Придністер’я (Блищанка, Городниця та ін.) репрезентовано трипільськими артефактами – знарядями праці, розписним посудом та речами, пов’язаними з ритуальними практиками – кістяний амулет у вигляді голови бика, антропоморфна посудина, моноклі, підвіски, антропоморфна та зооморфна пластика. Енеолітичні поселення Закарпаття, пов'язані з культурами Тиса та Тисаполгар (Берегово) представленні керамічними посудинами на високих ніжках тощо.
Експозиційний відділ «Епоха бронзи і період раннього заліза (ІІІ–І тис. до н.е.)», представлений, в основному, знахідками з могильників, які, чи не найповніше дають уяву про духовну культуру, ритуально-магічні дії та поховальні звичаї того часу.
Особливо цікавим є те, що в експозиції музею, в натурному вигляді, відтворено поховання, як вони виглядали в момент їх віднайдення. Привертають увагу керамічні урни з тілопальними людськими рештками, прикрасами та знаряддями праці, які були до них вкладені (могильник в Сопоті на Сколівщині, ), а також урни з кремаційними захороненнями та супровідними знахідками з могильника в Тяглові на півдні Волині.
Увесь спектр ритуальних дій за інгумаційним обрядом того часу, можна простежити за матеріалами висоцької культури з Петриківського могильника поблизу Тернополя . Представлені тут горщики, амфори, кухлі та бронзові прикраси й елементи озброєння (вістря стріл) наочно демонструють різноманітність поховального інвентаря, який у той час, вкладали поруч з небіжчиками.
Надзвичайно цікавим є унікальний для української археології поховальний комплекс поморської культури V ст. до н. е., досліджений поблизу с. Заставне на Львівщині. Це гробниця у вигляді скрині з кам’яних плит, заповнена керамічними урнами з рештками кремацій, одна з яких має пластичне зображення рис людського обличчя (єдина на теренах України «лицева урна»). Гробниця перевезена з місця розкопок і відтворена в цій залі музею.
Зал “Римська доба та ранньослов’янський період” вміщує велику кількість керамічних виробів, знарядь праці з металу, кістки, каменю, скла, прикраси липицької, черняхівської, пшеворської та інших археологічних культур І пол. І тис. н.е. Особливе місце займають різнотипові фібули, кістяні гребені, на фоні реконструкції гончарної печі показано розмаїття глиняного посуду, серед якого, своїми незвичними формами, виділяються імпортні римські амфори та великих розмірів піфос черняхівської культури із Завадова. В експозиції представлені матеріали з пам’яток, без яких не обходиться вивчення зазначеного періоду, зокрема предмети з найкраще дослідженого могильника першої чверті І тис. до н. е. липицької культури у с. Болотня Перемишлянського району Львівської області, скляний посуд з єдиного ремісничого склоробного центру поза межами Римської імперії у Комарові Чернівецької області. Яскравою візуалізацією побуту ранніх слов’ян є відтворення півземлянкової споруди з піччю кам’янкою та виставленими у ній унікальниими горщиками V–VI ст. з центру Львова, які свідчать про дописемну історію зародження міста.
Найяскравіші збірки експонатів залу “Княжа доба і пізнє середньовіччя” походять із давньоруського Звенигорода. Представлено унікальні серії виробів із заліза, дерева, шкіри, рогу та кістки. Окремими великими колекціями експонуються жіночі прикраси – намиста, підвіски, ковтки, браслети і персні. До артефактів, що зустрічаються дуже рідко, відносяться певні категорії ювелірних виробів: вставка до персня, виконана у техніці перегород частої емалі із золота та різнобарвних емалей; бурштинові шати до натільних іконок, виконані у вигляді округлих медальйонів з тонесенькими шибками на штифтах; високохудожня перифелітова іконка з триптиху «Успіння Богородиці». Унікальними предметами духовної культури є дерев’яні сопілочки, семиструнні гуслі, фігурки домовичків, дошка для гри в «млин», а також паломницькі реліквії, привезені зі Святої Землі. Високий рівень побутової культури міщан засвідчують туалетні аксесуари: кістяні гребінці, різні за формою і розміром, копоушки (вухочистки). Також тут демонструються матеріали з розкопок Галича, Володимира, Белза, Пересопниці та інших міст Галицько-Волинської держави. Однією із найяскравіших і промовистих категорій археологічних об’єктів літописного стольного Галича є релікти монументальної сакральної архітектури – фундаменти давніх соборів і церков. Це нерухомі свідки його барвистої історичної величі, які вражають своїми розмірами, досконалістю виконання, витончено різьбленими білокам’яними архітектурними деталями романського стилю тай, взагалі, високим рівнем духовної християнської культури давніх галичан, вселяють у нас почуття захоплення і національної гордості за наших предків! На стендах бачимо результати архітектурно-археологічних розкопок найбільшої святині та окраси княжого Галича – Успенського собору середини ХІІ століття, а також інших церков ХІІ-ХІІІ століть: Кирилівської, Благовіщенської, Іванівської та Воскресенської, які досліджували співробітники нашого інституту. Фото зображають загальні вигляди розкопаних підмурків давньо-галицьких святинь й деякі яскраві фрагменти цих археологічних досліджень: ділянки автентичних фундаментів, наземних мурувань, мозаїчних підлог з керамічних полив’яних плиток та тесаного каменю, саркофаги з похованнями князів чи високої духовної еліти, а також інші цікаві об’єкти.
Окремої уваги заслуговує чисельна колекція археологічних знахідок, які ілюструють історію та культуру Львова княжої доби, пізнього середньовіччя та нового часу, зокрема, енколпіон ХІІІ ст, кам’яні форми для виготовлення хрестиків і прикрас, скарб мідних монет Яна Ольбрахта 1492–1501 та ін.
Експозиційно-фондова робота проводиться в кількох напрямках: облік та зберігання колекцій, систематизація та інтерпретація наукових джерел, перманентна реорганізація експозиції, участь у тематичних виставках; проведення конференцій «Археологія заходу України» та популяризаторських заходів через ЗМІ.
Музей веде активну міжнародну діяльність, що знаходить відображення у виконанні спільних проєктів з науковими археологічними установами Польщі, Білорусі, Чехії, Бельгії тощо.
Відвідавши наш Археологічний музей, Ви поринете у світ незабутніх вражень і вельми збагатите свої знання цікавими деталями про давнє неповторне минуле нашого рідного краю. Запрошуємо усіх львів’ян та гостей міста у робочі дні з 10 до 17 години за адресою: м. Львів, вул. Винниченка, 24 (другий поверх).
Про екскурсію можна попередньо домовитися за телефоном: +380984373256 (керівник музею – Руслан Коропецький).
Колектив Інституту українознавства ім. І. Крипя’кевича НАН України висловлює щирі співчуття директорові Інституту, доктору історичних наук, члену-кореспонденту НАН України, професору, Соляру Ігорю Ярославовичу та усій родині з приводу важкої втрати - відходу до вічності його Тата, Соляра Ярослава Петровича.
Вічна, світла і добра пам’ять!