Микола Бандрівський: "З мертвими, звісно, не воюють, але оскома, все ж, бере... (з циклу: "Мандруючи радянським Личаковом")"

2020-12-30
Стаття старшого наукового співробітника відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, доктора історичних наук М.Бандрівського, опублікована на Інтернет-порталі "Форпост"

На цій світлині ви бачите одну з численних надмогильних плит на Личаківському кладовищі у Львові. Чим ця непоказна плита, яка прикриває гріб невідомої нам людини, може бути цікавою для львів’ян і українців загалом?

З епітафії, яка викарбувана на тій плиті, довідуємося, що лежать під нею рештки тіла, такого собі, 36-літнього генерал-майора МГБ Агеєнкова Филипа Андрійовича, який, як дізнаємося з інших доступних джерел, "...загинув при виконанні службових обов"язків 2 листопада 1946 року".

Погодьтеся, цікава дата смерті... Та ще й на Західній Україні, яка тоді вся палала під ногами нових окупантів... Це ж які такі службові обов"язки треба було виконувати, щоби прийняти смерть наприкінці осені..? Однак, багато що нам прояснять біографічні дані цього чоловіка.

Отже, генерал-майор Агієнков Ф.А.:

- з грудня 1939 року - в органах НКВД-СМЕРШ, де виконував обов"язки заступника начальника Особливого відділу НКВД Приволжського військового округу (до кінця 1941 року);

- з листопада 1941 року по червень 1942 року - начальник Особливого відділу НКВД 20-ої армії (другого формування);

- з 1942 по 1943 рр. - начальник Особливого відділу НКВД 5-ої армії Західного фронту;

- з 1943 по березень 1944 року - начальник відділу контррозвідки СМЕРШ 33-ої армії Західного фронту;

- з травня 1944 по вересень 1945 року - начальник відділу контррозвідки СМЕРШ 52-ої армії а, після цього, 1-го і 2-го Українських фронтів;

- А, от тепер - родзинка: з 14 вересня 1945 року по 8 липня 1946 року генерал-майор Агеєнков Ф.А. був начальником відділу контррозвідки МГБ 52-ої армії Прикарпатського військового округу, після чого (до своєї загибелі) керував контррозвідкою 13-ої армії Прикарпатського військового округу.

Для тих, кому вищенаведена інформація видалася нецікавою, поясню простіше: Агеєнков Ф.А. - це єдина, на той час (на все Прикарпаття) особа, відомство якої розробляло плани по ліквідації підрозділів УПА, фізичному знищенню бандерівців і всіх, хто їм співчував або ж симпатизував. І ями з негашеним вапном на подвір"ї Стрийської тюрми, куди живими скидали сотні українців - це теж їх рук справа. І соляні шахти в Саліні біля Добромиля, куди тисячами скидали напівживих і мертвих галичан - теж вчинено за їх наказом. І жахливі, нелюдські масакри львівських арештантів у тюрмах на Лонцького і Замарстинові у Львові - теж було зроблено за їх, МГБістським, сценарієм.

І, на останок: щорічно, виконком і депутатський корпус Львівської міської Ради, виділяють достатньо великі кошти на впорядкування і догляд за могилами на Личакові (оскільки це кладовище лише для зовнішнього вжитку має статус "музею", а насправді - має статус звичайного ЛКП, як будь-який ЖЕК, з типовими, для підприємства такого типу, фінансовими проблемами).

Я жодним чином не закликаю якісь могили перестати впорядковувати чи кудись переносити (скажімо, на поруч розташоване Марсове Поле чи, дещо віддалений, Холм Слави). Ні! Я хочу, щоб на Личаківському кладовищі був, врешті, наведений порядок з радянськими військовими могилами: могили тих, хто чесно воював, громив німців і з честю дійшов до Берліну - слід й надалі підтримувати у належному стані й опікуватися ними, оскільки у багатьох з них лежать наші однокровні українці, які нічим не завинили перед своїм народом. Натомість, щодо могил "ястребків" та інших синьопогонників (зокрема, МГБшного генералітету на Личакові), питання слід вирішувати в комплексі, керуючись думками фахівців.

Микола Бандрівський

Лінк на статтю тут.



2020-12-30 Бандрівський


Читайте також:

2024-04-18
У березні 2024 року науковці відділу української мови Інституту українознавства Національної академії наук України взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують», які ініціювала катедра української мови Національного університету «Львівська політехніка».

2024-04-16

Упродовж лютого-квітня 2024 р. Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України долучився до реалізації проєкту мультимедійних ініціатив «#ШоТам» та «Локальна історія» зі створення 8 відеороликів рубрики «Нація підприємців: як українці бізнес будували».


2024-04-15
11 квітня 2024 р. відбувся черговий науковий семінар Ради молодих вчених Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, організований цього разу спільно з Підземеллям Гарнізонного храму святих апостолів Петра і Павла, Радою молодих вчених Відділення історії, філософії та права НАН України та ініціативою «Публічний лекторій: простими словами про складне минуле».

Оголошення:

Видання:

Модернізм в українській літературі ХХ – початку ХХІ століття: пам’ять, коди, практики: монографія