Відділ нової історії України

Відділ суспільно-політичних рухів Інституту суспільних наук АН України був сформований наприкінці 1970-х – на початку 1980-х рр. з тих співробітників відділу історії України, які працювали над XIX ст. У 1980-х рр. у відділі працювали Феодосій Стеблій (завідувач), Володимир Борис, Микола Драк, Степан Трусевич, Ярослав Грицак, Володимир Парубій, Олег Полянський, Петро Шкраб’юк, Ігор Марков, Євген Яцкевич.

У 1993 р. він одержав назву відділу нової історії України. Сьогодні відділ є провідним академічним осередком студій над суспільно-політичним життям та національно-культурним відродженням українців у складі Австро-Угорської імперії наприкінці XVIII – на початку XX століття. Ці процеси здійснили визначальний вплив на загальноукраїнський історичний розвиток тої доби, однак їх можна дослідити лише в контексті націєтворчих та інтеграційних процесів у центральноєвропейському культурно-політичному просторі, до якого у той час належали українські землі Галичини, Буковини та Закарпаття.

В останні роки науковці відділу зосередилися на таких питаннях, як роль суспільно-культурних, просвітницьких та церковних інституцій в кристалізації національно-політичних орієнтацій українців Галичини, особливості індивідуальної національної самоідентифікації в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст. 

Ряд працівників досліджували різні аспекти міжнаціональних відносин на західному етнічному порубіжжі України, вплив церковно-конфесійного чинника у суспільно-політичному житті західноукраїнських земель, а також роль українського питання у зовнішній політиці Російської та Австро-Угорської імперій напередодні Першої світової війни. Науковий збірник праць про товариство “Просвіта”, підготований у відділі в 2010 році, представив результати комплексних досліджень над історією просвітнього руху, зокрема над такими питаннями, як зародження ідей “органічної праці”, поширення просвітницько-економічних та культурницьких структур на локальному рівні, взаємозв’язок національного руху та соціально-економічної модернізації. Цього року завершується підготовка до друку нової комплексної колективної монографії “Від народолюбства до національної демократії. Нарис історії українського народовецького руху в Східній Галичині (друга половина ХІХ ст. – початок ХХ ст.)”. 

У 2015 р. науковці відділу (спільно з відділом новітньої історії) розпочали новий науковий проект, присвячений взаємодії громадських інституцій та державних органів як чинника модернізаційних змін на західноукраїнських землях. Ця проблема особливо важлива сьогодні тому, що новопостале українське громадянське суспільство протягом ХІХ – першої половини ХХ ст. за рахунок мобілізації власних національних ресурсів змогло подолати відносну соціально-економічну відсталість, зумовлену спізнілою індустріалізацією, й характерну для інших країн Центрально-Східної Європи. Водночас важливим фактором формування громадянського суспільства стали нові форми парламентського життя і кристалізація партійно-політичного спектру наприкінці ХІХ – в першій половині ХХ ст., що істотно вплинула на формування української політичної еліти.

Слід також відзначити, що завдяки невтомній діяльності фундатора відділу Феодосія Стеблія, він залишається основним координуючим осередком міжнародних досліджень з історичного шашкевичезнавства. Це дозволило розкрити роль історико-культурної спадщини як чинника формування української національної ідентичності в епоху романтизму, значення творчості Маркіяна Шашкевича та його послідовників для формування ідеалу української незалежності та соборності. На базі відділу щорічно традиційно проходять наукові та громадські форуми, присвячені діяльності діячів “Руської Трійці” (зокрема, у листопаді 2014 р. з нагоди 200-ліття Якова Головацького проведено наукову конференцію).