Золоті Михалківські скарби та їх доля

Микола С.Бандрівський, Лариса Крушельницька "Золоті Михалківські скарби та їх доля". Львів, 2012. - 239 с., 35 іл.

У книзі вперше повністю публікуються відомі на сьогодні матеріали з історії відкриття золотих Михалківських скарбів, знайдених біля Борщева на Тернопільщині в 1876 і 1897 роках. 

На підставі архівних матеріалів, а також інформацій у збірниках та в газетних статтях кінця ХІХ-поч.ХХ ст., які стосуються умов відкриття і збереження Михалківських скарбів, автори прийшли до висновку, що значна частина золотих предметів знаходилась при захороненнях першої половини ІХ-поч.VІІІ ст. до нар. Хр. 

Автори підтримують запропоноване раніше О.І.Тереножкіним припущення про існування окремої своєрідної групи пам’яток – михалківської, яка вже не належала до голіградської культури, але ще не переросла у західноподільську.

Автори обґрунтовують висловлене А.Спіциним, А.Лебедянською та ін. припущення про приналежність Михалківських скарбів одному з аристократичних родів агатирсів, в яких вбачають близькоспоріднені спільноти (жрецькі роди-?), які на початку періоду раннього заліза розселились серед населення Балкан, Адріатичного узбережжя, Середнього Подунав’я (Далі), на Потиссі (Фокору), а, перейшовши північнокарпатські перевали – і на прилеглому Верхньому і Середньому Придністров’ї.

В монографії також вперше подано копії оригінальних листів і нотатки людей, причетних до відкриття, оцінки та подальшої долі Михалківських скарбів, передусім власників найбільшої частини колекції коштовностей – родини графства Дідушицьких.

Зі змісту листів виразно вимальовується трагічна доля цієї унікальної пам’ятки, перипетії зі збереженням, постійним намаганням продажу, і, по-суті, нерозуміння її наукової вартості. Крім того, також цілковита ігнорація польськими властями признання цього епохального відкриття власне на українських землях.

Для науковців, викладачів історії, вчителів, студентів і всіх, хто цікавиться найдавнішим минулим рідного краю.

Ознайомитися з анотацією російською мовою



Дивіться також:

Вибрані твори Богдана Ігоря Антонича
Ми, українські радикали…
Наріжний камінь Маркіяна: статті, есеї, вірші
Оголошення:
Новини:

Презентація програми кандидата на посаду директора Інституту, члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Ігоря Соляра

18 червня 2026 р. в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбулася презентація програми кандидата на посаду директора Інституту, члена-кореспондента НАН України, доктора історичних наук, професора Ігоря Соляра. У своєму виступі він окреслив стратегічні напрями розвитку наукової установи, зосередив увагу на потребі підвищення якості наукових досліджень, розширення міжнародної співпраці, підтримки молодих науковців та впровадження сучасних підходів до організації наукової діяльності. Окрему увагу було приділено питанням збереження наукових традицій Інституту, розвитку міждисциплінарних досліджень, а також посиленню ролі установи в суспільному та гуманітарному просторі України. Після презентації програми Ігоря Соляра відбулося її обговорення, під час якого наукові співробітники Інституту мали можливість поставити запитання та висловити власні пропозиції щодо подальшого розвитку наукової установи.

Відзначаємо ювілей Інституту: медійний діалог істориків М. Посівнича і М. Литвина

10 червня 2026 року на радіостанції "Незалежність" наші колеги Микола Посівнич  і Микола Литвин підготували програму присвячену 75-ттю Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України (до 1993 р. Інститут суспільних наук АН України). Науковці розповіли про формування історичних та філологічних наукових шкіл, прямі та опосередковані репресії тоталітарної влади проти його науковців - Івана Крип'якевича, Ярослава Дашкевича, Григорія Нудьги та ін. Зупинилися на новітніх наукових працях, які присвячені українсько-польським, українсько-білоруським, українсько-угорським взаєминам, викликам сучасної російсько-української війни, проблемам політики пам'яті. М. Литвин розповів про перебіг та наслідки першого Польсько-українського конгресу істориків.