Специфіка формування радянської гілки влади в західних областях УРСР повоєнного періоду
Висвітлено процес формування радянської гілки влади в західних областях Української РСР повоєнного періоду. Акцентовано, що насадження радянської влади в регіоні відбувалося за зразком сталінської більшовицько-радянської управлінської системи, що функціювала на всій території СРСР. Визначено загальнореспубліканські й місцеві чинники, які впливали на процес відбору та підготовки кадрів (зменшення кількості фахових управлінців, діяльність потужного національно-визвольного руху під проводом ОУН і УПА, відсутність тяглості радянських традицій у сфері партійно-державного управління, антирежимні настрої населення тощо).
Наголошено на імпортованості більшовицької влади в регіон, оскільки її репрезентантами передовсім були приїжджі зі східних областей УРСР партфункціонери, а вихідцям із місцевого населення, у кращому випадку, відведено роль заступників голів виконкомів і завідувачів відділів. Встановлено, що наймасовіше місцевий елемент був представлений у сільських радах, адже відряджених емісарів бракувало, щоб обійняти найнижчу управлінську гілку. Зазначено, що останні неохоче зголошувалися на ці посади через загрозу підпілля ОУН. Зʼясовано, що після 1945 р. унаслідок політики «коренізації» влада почала активніше залучати місцевих до управління регіоном, проте найвищі пости залишалися у прибулих комуністів, що негативно позначалося на сприйнятті радянської влади місцевим населенням.
Вказано на низький освітній і фаховий рівні приїжджих партфункціонерів, що було наслідком специфічної кадрової політики режиму, коли основною умовою призначення на посаду були не якісні характеристики претендента, а наявність партквитка. Констатовано, що низькі фахові й моральні якості приїжджих управлінців, незнання місцевих умов та української мови, а також неготовність працювати в умовах перманентного збройно-політичного конфлікту не сприяли виконанню чиновниками своїх обов’язків, унаслідок чого плинність кадрів у регіоні була надзвичайно високою. Спостережено, що бракувало освіти й управлінських навичок також вихідцям із місцевого населення, адже з радянською владою погоджувалися співпрацювати передовсім маргінали. Виснувано, що усвідомлюючи проблему, влада налагодила мережу навчальних курсів для посадовців різних рівнів, проте кадрові проблеми переслідували її і в наступні роки, хоча й у менших масштабах.
The process of formation
of the Soviet branch of power in the western regions of the Ukrainian SSR in
the postwar period is highlighted. It is emphasized that the establishment of Soviet
power in the region was modeled on the Stalinist Bolshevik-Soviet administrative
system that functioned throughout the USSR. The author identifies the national
and local factors that influenced the process of selection and training of
personnel (reduction in the number of professional managers, the activities of
a powerful national liberation movement led by the OUN and UPA, the lack of
continuity of Soviet traditions in the field of party-state governance,
anti-regime sentiments of the population and etc.).
The author emphasizes the
imported nature of the Bolshevik government in the region, as its
representatives were primarily party functionaries from the eastern regions of
the Ukrainian SSR. At best, people from the local population were assigned the
role of deputy heads of executive committees and heads of departments. The
local element was most strongly represented in village councils, as there were
not enough seconded emissaries to fill the lowest management positions. In the
end, the latter were reluctant to accept these positions because of the threat
from the OUN underground. After 1945, as a result of the «indigenization»
policy, the authorities began to involve locals more actively in the governance
of the region, but the highest administrative positions remained in the hands
of newly arrived communists, which negatively affected the perception of Soviet
power by the local population.
The author points to the low educational and
professional level of the visiting party functionaries, which was a consequence
of the regime's specific personnel policy, when the main condition for appointment
was not the qualitative characteristics of the applicant, but the presence of a
party ticket. The low professional and moral qualities of the newly arrived
managers, their ignorance of local conditions and the Ukrainian language, and
their unwillingness to work in the context of a permanent armed political
conflict did not help officials to fulfill their duties, resulting in an
extremely high staff turnover in the region. People from the local population
also lacked education and managerial skills, as it was primarily the
marginalized who agreed to cooperate with the Soviet authorities. Aware of the
problem, the authorities set up a network of training courses for officials at various
levels, but personnel problems plagued the authorities in the following years,
albeit on a smaller scale.
Ukrainian SSR, western region, postwar period, Soviet
authorities, personnel policy.