Marginalia Sodomoriana: Ранні переклади Андрія Содомори з давньогрецької поезії

2016-03-30
29 березня 2016 року відділ української літератури провів науковий семінар про ранні переклади Андрія Содомори (1960-ті – початок 1970-х). Це була перша з двох зустрічей, присвячених постаті відомого перекладача, письменника, літературознавця, есеїста. Доповідач Тарас Лучук, доцент кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Львівського національного університету ім. І. Франка, зосередив увагу на трьох сюжетах: перекладах поезій Сапфо, Корінни та давньогрецької епіграми. 

Початком перекладацької та наукової кар’єри Андрія Содомори стало знайомство з давньогрецькою жіночою лірикою. Доповідач окреслив часові рамки цього феномену, навів приклад епіграми Антіпатра з Тессалонік, де згадані імена давньогрецьких поетес (зокрема Сапфо й Корінни) і зупинився на деяких її текстологічних деталях. Окрему увагу доповідач звернув на особливості передачі елегійного дистиху. Ще з часів Івана Франка в українській перекладній поезії склалася традиція, відтворювати давньогрецький дактилічний гекзаметр дактилем, замінюючи його, якщо дозволяє ритм, (крім п’ятої стопи) хореєм. До досконалості цей розмір довів М. Зеров, а у 60–70 роках ним перекладав А. Содомора.

Ще одним розміром античної поезії, який увійшов в українську поезію, є сапфічна строфа. Ця строфа має довгу традицію осмислення у перекладній та оригінальній літературі. Зокрема, перша спроба тлумачення цієї форми була зафіксована ще на початку ХVII ст. у «Граматиці» Мелетія Смотрицького, Він прикладає квалітативну парадигму античного віршування до віршування українського, що суперечить мовній природі. Століттям пізніше знаходимо згадку про сапфічну строфу у «Поетиці» Митрофана Довгалевського. Він запропонував поглянути на неї як на поєднання трьох 11-складників (з цезурою після п’ятого складу) з додаванням адонія, вписуючи її в силабічну систему віршування, яка домінувала в українській поезії до кінця ХІХ ст.

Сапфічна строфа мала своє продовження в перекладній літературі (І. Франко, Г. Кочур), а також в українській оригінальній поезії (М. Зеров, В. Свідзінський).


Характеризуючи стиль ранніх перекладів Андрія Содомори, доповідач наголошує, що у ритмічному малюноку сапфічної строфи йде за перекладами М. Зерова, а не Івана Франка, який радше імітував ритміку оригіналу. А. Содомора намагається (в доброму сенсі) буквально, доскладно відтворювати давньогрецькі рядки. Важливо, що це не тільки збереження рівної кількості складів, а й заміна довгих і коротких складів на наголошені й ненаголошені відповідно. Андрій Содомора є одним з небагатьох, хто поряд з перекладом науково осмислив феномен сапфічної строфи в контексті лесбійської лірики.

На початку 70-х рр. увагу перекладача привернула інша давньогрецька поетеса – Корінна. До ХХ ст. вона була практично невідомою через погано збережені тексти і брак біографічних фактів. У 1975 р. Содомора зробив перші українські переклади двох її текстів.

Ще однією маргіналією перекладної творчості Андрія Содомори є давньогрецька епіграма. Цікаво, що до епіграми він знову повертається через 40 років, у 2015 р., шукаючи нові інтерпретаційні ключі. По суті, маємо феномен множинності перекладів у межах творчості одного автора.

Перекладна творчість Андрія Содомори – вдячний матеріал для досліджень у сфері психології творчості, семіотики перекладу, текстології та літературної компаративістики.

Послухати звукозапис:



00:00 – представлення доповідача; вступні зауваги, оголошення теми доповіді;
02:16 – окреслення феномену давньогрецької жіночої лірики, епіграма Антіпатра;
13:32 – про історію дослідження сапфічної строфи;
18:59 – про структуру сапфічної строфи та її адаптацію у перекладах;
26:25 – про сапфічну строфу в інтерпретації Андрія Содомори;
33:06 – про текстологічну інтерпретацію поезій Корінни;
38:40 – про давньогрецьку епіграму;
46:15 – запитання Данила Ільницького про книжки, які доповідач приніс до авдиторії;
49:21 – запитання Йосипа Гуменюка про інших перекладачів, які цікавилися поезією Сапфо та Корінни;
52:35 – коментар Андрія Содомори до доповіді і згадка про працю в архіві;
55:18 – заувага Андрія Содомори щодо сапфічної строфи;
1:02:05 – питання Данила Ільницького про Менандра;
1:04:30 – згадка Андрія Содомори про захист дисертації;
1:10:58 – про суть перекладу та віршовані розміри;
1:20:24 – запитання Йосипа Гуменюка про жіночу поезію та про жіночі переклади;
1:24:20 – про дактиль у Вергілія та поезію Горація;
1:31:20 – завершення семінару.
Занотували: Лариса Козак, Віктор Мартинюк
Автор світлин: Віктор Мартинюк
Опрацювання звукозапису: Віктор Мартинюк

Звукозапис та відеозапис події - на сторінці видання "Варіанти".


Читайте також:

2024-04-18
У березні 2024 року науковці відділу української мови Інституту українознавства Національної академії наук України взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують», які ініціювала катедра української мови Національного університету «Львівська політехніка».

2024-04-16

11–12 квітня 2024 р. у Інституті історії Варшавського університету відбулася міжнародна наукова конференція «Stosunki polsko-ukraińskie wobec rosyjskiej agresji na Ukrainę: konteksty historyczne i współczesne», в якій взяли участь провідні історики та політологи Польщі та України, серед них наші колеги із відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин».


2024-04-16

23 березня 2024 р. у Київському національному університеті Т. Шевченка відбулися річні наукові читання Національної академії наук вищої школи України, на яких обговорено актуальні проблеми розвитку науки, освіти та культури України, захисту її від новітньої російської агресії. Особливе зацікавлення викликали доповіді економіста Анатолія Кінаха, медикині Ольги Богомолець, фізика і перекладача Максима Стріхи, історика Георгія Папакіна. У виступі нашого колеги, завідувача відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин» Миколи Литвина проаналізовано особливості польсько-українських міждержавних і міжнаціональних відносин, актуалізовано історіографічні та археографічні перспективи дослідження проблеми.


Оголошення:

Видання:

Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України: історія, імена, ідеї