Х Наукові читання імені академіка Ярослава Ісаєвича

2020-03-04

3 березня 2020 року в Інституті українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України відбулися Х Наукові читання імені академіка Ярослава Ісаєвича, у яких взяло участь понад 60 науковців – істориків та філологів.

В Інституті українознавства вже стало доброю традицією вшановувати в березні Директора, Учителя, Колегу – Ярослава Дмитровича Ісаєвича, уродини якого припадають на 7 березня. Цьогоріч минає десять років, відколи він відійшов у засвіти…

Пленарне засідання було присвячено постаті Ярослава Ісаєвича. Вітальне слово виголосив директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України доктор історичних наук Ігор Соляр. Учасники наукових читань мали змогу почути виступи учнів академіка – доктора історичних наук, професора Леонтія Войтовича (Львів), кандидата історичних наук, доцента Володимира Пришляка (Луцьк) та кандидата історичних наук, старшого наукового співробітника Олександра Луцького (Львів), в обговоренні яких та в дискусії взяли участь доктори історичних наук Микола Литвин, Микола Бандрівський та Петро Шкраб’юк.

Відтак учасники Наукових читань працювали в секціях. Виголошені на секції відділу археології доповіді об’єднувала проблематика духовної культури від найдавніших часів до пізнього середньовіччя. Також була представлена історія археології. Жваве обговорення викликали презентації про мобільне мистецтво в палеоліті (Руслан Коропецький, Олександр Ситник, Олена Томенюк), трипільську антропоморфну пластику (Яна Яковишина). Цікавою та оригінальною була доповідь Дмитра Павліва «“Світове дерево” та “Космічна ріка”. Символіка зображень на посуді з поховань кінця доби бронзи». Три доповіді стосувалися проблематики християнства: Володимир Петегирич ґрунтовно проаналізував хрест ХІІ ст. з Аксманич; із результатами нових археологічних досліджень церкви Воздвиження Чесного Хреста ХVІ–ХVІІ ст. на площі Галицькій у Львові ознайомив Юрій Лукомський, а Ірина Луцик представила історію досліджень християнських поховальних пам’яток Волині в ХІХ ст. Завершили секційне засідання доповіді з історії львівського археологічного осередку у ХХ ст. Наталі Булик та Марії Войтович. Кожну доповідь супроводжували багато запитань і жвава дискусія.

На секції відділу історії середніх віків «Між історією та історіографією» заслухано доповіді Володимира Александровича «Початок біографії короля Данила Романовича: між історією та історіографією», у якій запропоновано очищений від застарілих історіографічних штампів погляд на початок життєвого шляху короля. Віталій Ляска у доповіді «Червен та Червенські гради: труднощі археології на тлі історіографії» виклав матеріли синтетичного аналізу джерельних та археологічних відомостей до історії території західної околиці Волинської землі, показавши неслушність її трактування «українсько-польським пограниччям» за умов того часу. Ілля Паршин зупинився на образі Галицько-Волинської держави в німецькому історіописанні ХІІІ–XV ст. у термінологічному та політико-генеалогічому аспектах. Ярослав Книш привернув увагу до свідчення Жиґимонта Герберштайна про карбування монет «у Галичі», яке доповідач схильний відносити до Галицько-Волинської держави.

Секція відділу нової історії України – «Національні ідентичності в Галичині крізь призму етнонімічних характеристик». Володимир Пашук простежив традиції використання й написання етноніму «руський» в офіційних документах Товариства «Просвіта». Наталя Мисак розкрила картину національної ідентичності в середовищі української галицької молоді крізь призму використання ними назв «руський», «русский», «українець». Об’єктом дослідження Романа Голика стали відстеження проявів національних ідентичностей в Галичині на прикладі таких символів як мова, пісня, герб і одяг. Ірина Орлевич розповіла про самоідентифікацію представників русофільського табору в першій чверті ХХ ст. і їх ставлення до етноніма «українець». Наталя Колб проаналізувала причини та основні аспекти дискусії в середовищі греко-католицького духовенства щодо зміни офіційної назви церкви (Греко-католицька церква), доцільності збереження в літургії назви «православний», а Назар Кісь дослідив природу ідеологічних течій «западників» і «восточників» у ГКЦ. Доповідь Павла Артимишина була присвячена етнонімам, які використовували у своїй діяльності різні українські політичні партії Галичини: народовці, русофіли, радикали, консерватори. Ярослав Кондрач поділився своїми міркуваннями щодо виявів національної ідентичності в лавах Українських Січових Стрільців на підставі вживаної ними етнономенклатури. Чи не кожна доповідь ставала поштовхом для запитань, жвавого обговорення та обміну думками, дала змогу простежити загальні тенденції у процесі формування національної ідентичності українців у Галичині крізь призму вживаних ними назв і самоназв.

Наукові співробітники відділу новітньої історії сформували секцію «Суспільно-політичні, економічні та культурно-освітні процеси в Україні (ХХ ст.)». Оксана Руда в доповіді «Освітні питання у діяльності українських представників у парламенті Польщі (1922–1927)» проаналізувала особливості парламентської роботи українських послів у сеймі першої каденції та відстоювання освітніх прав українців. Михайло Романюк охарактеризував проблемні моменти у процесі ідентифікації псевд діячів ОУН та ОУН. У доповіді Юрія Зайцева «Внесок Володимира Мокрого у польсько-українське порозуміння» відтворено наукову, культурну, політичну й організаторську діяльність відомого вченого, професора, керівника кафедри українознавства Ягеллонського університету, творця Фундації св. Володимира Хрестителя Київської Русі та ін. Юлія Артимишин виступила з темою «Множинна/регіональна ідентичність українців депортованих з Польщі у 1944–1951 рр. Міжгрупові стереотипи: “свій” – “чужий” – “інший”». Олександра Стасюк висвітлила особливості формування та функціонування представницької гілки влади у західних областях УРСР у 1939–1941 рр. Не менш цікавими були виступи Андрія Сови («Освітньо-виховна діяльність Івана Боберського в Канаді»), Оксани Пасіцької («Галичина в економічному вимірі (ІІ половина ХІХ – І третина ХХ ст.)») та Юрія Павловича («Зовнішня політика Республіки Білорусь: російський вектор»). Засідання завершила плідна дискусія.

Тема «Західні землі України у загальноукраїнському та європейському вимірах: історія, політика, культура» об’єднала доповіді науковців «Центру дослідження українсько-польських відносин». Андрій Боляновськийдослідив специфіку втручання Московського царства в козацько-польські конфлікти у другій четверті XVII ст. (наміри, форми та наслідки цього протистояння). Олена Аркушапроаналізувала стан і перспективи сучасної історіографії культурно-інтелектуальної історії України ХІХ століття. Анна Вараниця розповіла про розвиток хасидського руху на українських землях у ХІХ ст., зокрема на прикладі діяльності хасидських цадиків як нового типу громадського лідера в Галичині. Микола Литвинпроаналізувавроль та місцекраїнЦентрально-Східної Європи у світовій геополітиці після Першої світової війни, а Тарас Горбачевський розкрив особливості культурно-мистецького життя поляків Львова у міжвоєнну добу ХХ ст. Юлія Шелеппоказала взаємодію візуального та повсякденного в радянському суспільстві на прикладі суспільно-політичного і культурного життя Львова у 1960–1980-х роках. Жваву дискусію викликало повідомлення Олега Піха, який проаналізувавполітичні ризики й перспективи українсько-польських відносин на сучасному етапі. Юлія Кшановська зосередила увагу на формування/деформування ідентичностей населення східноукраїнських міст у радянську добу на прикладі щоденних практик поляків сучасної Дніпропетровської області.

Наукові читання – чи не найкраща нагода вшанувати не лише Вченого світового рівня, якому українська Історія завдячує тисячами ретельно досліджених своїх сторінок, а насамперед Людину, інтелектуальні горизонти якої буде осягати ще не одне покоління українців, потужного Інтелектуала, який частину своєї історичної душі віддав і філології.

Секція мовознавців «Історична й діалектна лексикографія: теорія і практика, виклики та перспективи» об’єднала науковців різних генерацій і різних мовознавчих дослідницьких сфер. Однак головною та незмінною залишалася ідея про тяглість історичного розвитку української мови, про її глибинні структури, які ще потребують ретельного наукового вивчення. Ольга Кровицька виголосила доповідь про наукову спадщину корифея львівської лексикографії Дмитра Гринчишина. Ганна Войтів зосередила свою увагу на особливостях діалектного мовлення мешканців Надсяння, зокрема проаналізувала унікальні фразеологізми, що яскраво відображають діалектну картину світу кількох поколінь надсянців. Інформативною й актуальною для середовища лексикографів була доповідь Ірини Черевко про розрізнення мовних штампів та фразеологічних одиниць у лексикографічній практиці. Ольга Заневич представила спільні з Мирославою Гнатюк напрацювання в царині порівняльної граматики української та білоруської мов. У доповіді Ірини Романини актуалізовано діалектний текст як неодмінний та цінний матеріал для дослідження буття мови в часі і просторі. Наталія Багнюк проаналізувала перспективи української історичної лінгвістики у напрямі вивчення історії українського повсякдення XVI–XVII століть.

На засіданні секції «Спогади в теоретичних візіях: намір, писання, тенденції», більшість доповідачів якої становили працівники відділу української літератури, виступили: Михайло Гнатюк із темою «Спогади про письменників в контексті мемуарної літератури» (розглянув мемуаристику як літературний жанр та акцентував на проблемі фальшування спогадів про українських культурних діячів за радянського часу); Тарас Пастух – «Інтенційність мемуарного наративу» (основні причини та форми інтенційності спогадів); Наталія Мочернюк – «Ексфразис у мемуаристиці» (феномен візуалізації у подорожніх нотатках, а також описи мистецьких картин у спогадах); Тимофій Гаврилів – «Культурне топографування: улюблені маршрути подорожньої літератури» (проблеми фікційності / не-фікційності подорожньої літератури, а також основні маршрути подорожньої літератури європейського Середньовіччя); Петро Шкраб’юк – «Історія і письменство в контексті мемуаристики» (проблема глорифікації літератури факту, а також жанрових відмінностей між листами та спогадами). У дискусії взяли участь Микола Ільницький, Ярослава Мельник, Олександр Луцький.

Активні дискусії, запитання та рефлексії учасників секцій, які доповнили основну програму заходу, безперечно, стануть імпульсами для подальших наукових пошуків.


X Ісаєвичівські читання


Читайте також:

2020-11-06
8 грудня 2020 р. о 13:00 та о 15:00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.222.01 Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України та Інституту народознавства НАН України відбудуться захисти дисертацій на 

2020-11-02
Дирекція Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича із глибоким сумом повідомляє про відхід на 84 році життя Михайла Йосиповича Шалати ‒ поета, члена Національної Спілки Письменників України, критика, літературознавця

2020-10-23

Інститут виступив співорганізатором вуличної виставки “Наказано не знати: українські археологи в лещатах тоталітаризму”, яка відкрилася 20 жовтня. Виставка  присвячена археологам, які, попри утиски й репресії, здійснили важливі наукові відкриття. 


Оголошення:

Видання:

Проблеми історії війн і військового мистецтва. Вип. 2.