«СЬОГОДНІ КОЖЕН ПОЛІТИК ПОВИНЕН ЗБЛИЗИТИСЬ З НАРОДОМ»: УКРАЇНСЬКІ КОНСЕРВАТИВНІ СЕРЕДОВИЩА В ГАЛИЧИНІ НА ЗЛАМІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ У КОНТЕКСТІ КОНСЕРВАТИВНИХ РУХІВ СЛОВ’ЯНСЬКИХ НАРОДІВ ЦИСЛЕЙТАНІЇ

Автор
Роман ЛЕХНЮК
DOI
10.33402/up.2020-13-137-186
Анотація
Досліджено консервативні рухи й середовища як невід’ємну складову ідейної та політичної мозаїки монархії Габсбургів протягом ХІХ – початку ХХ ст., зокрема серед слов’янських народів її австрійської частини – Цислейтанії: українців, поляків, словенців, чехів. З огляду на складність консерватизму як об’єкта дослідження непросто окреслити його єдиний «канонічний» варіант. Тому зроблено спробу подати загальний перелік базових принципів і засад, спільних для всіх консерваторів. Проаналізовані середовища консервативної думки й практики добре ілюструють цю проблему. Попри всі відмінності в соціальній структурі, ідеях чи практичній політиці, розглянуті в тексті українські, польські, чеські та словенські консерватори мали й чимало спільного. Щоб простежити і спільності, і відмінності, проведено порівняльний аналіз за кількома ключовими сюжетами: подано короткий огляд історії формування цих середовищ; способи їхнього реагування на зміни в суспільно-політичному житті епохи, насамперед прилучення до політичних процесів значно більшої кількості людей; сприйняття ідеології націоналізму та пов’язаної з ним радикалізації суспільства; опонування соціалізму в соціально-економічних питаннях та власні альтернативи; ставлення до ролі Церкви і релігії в приватному та публічному просторі. Порівняння за цими параметрами доповнено розглядом нечисленних, проте важливих прикладів безпосередньої практичної співпраці між досліджуваними консервативними середовищами. Особливо важливим виявом такої співпраці стало існування спільної україно-словенсько-хорватської фракції в парламенті Цислейтанії в 1897–1904 рр. У межах діяльності цієї фракції консерватори, зокрема українські, отримали значно кращі можливості для реалізації власних програм, ніж по окремих політичних групах. З’ясовано, що, попри численні відмінності між українськими, польськими, чеськими і словенськими консервативними рухами в імперії Габсбургів на зламі ХІХ і ХХ ст., вони стояли в цей час перед подібними викликами. Деколи схожі, інколи відмінні шляхи їхнього реагування на дилеми часу засвідчили як традиційну неоднорідність консерватизму, так і загальну схожість долі цієї ідеї в досліджувану епоху
Ключові слова
консерватизм, Цислейтанія, русофіли, християнсько-суспільний рух, «станьчики», «подоляки», «старочехи», партія чеської аристократії («велькостатку»), словенський католицький ру
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Roman LEKHNIUK
DOI
10.33402/up.2020-13-137-186
Annotation
Conservative movements and environments were an integral part of the ideological and political mosaic of the Habsburg monarchy during the 19th and early 20th century, in particular among the Slavic nations of its Austrian part – Cisleithania: Ukrainians, Poles, Slovenians, and Czechs. According to the complexity of conservatism as a research object, it is difficult to find or create its «canonical» type. In the article, the author made an attempt to establish at least a list of general and common fundamental principles for all conservatives. Moreover, analyzed in the article, environments of conservative thought and practices illustrate this problem strongly. Despite all differences in the social structure, ideas, or practical steps, Ukrainian, Polish, Czech and Slovenian conservatives had a lot in common. In order to trace both similarities and differences, a comparative analysis in the article is concentrated on several key issues: a brief overview of these environments formations; types of their reaction to changes in the socio-political life of the era – first of all, joining to the political processes of a much larger number of people than ever before; perception of the ideology of nationalism and it is a consequence – radicalization of the society; opposition to socialism in socio-economic issues and their own alternatives; attitude towards the role of church and religion in the private and public space. Comparison of these topics is supplemented by considering not numerous but essential examples of practical cooperation between the studied conservative environments. A significant example of such cooperation was the existence of the common conservative Ukrainian-Slovenian-Croatian faction in the parliament of Cisleithania in 1897–1904. By means of this faction, conservatives, including Ukrainian ones, got much better opportunities to realize their ideas and political programs. The analysis shows that, despite the differences between Ukrainian, Polish, Czech, and Slovenian conservative movements in the Habsburg Empire, they faced comparable challenges at the turn of the 19th and 20th centuries. Sometimes similar, sometimes different ways of responding to this dilemma show a traditional heterogeneity of conservatism and the general similarity of the political fate of this idea in the analyzed era.
Keywords
сonservatism, Cisleithania, Halychyna Russophiles, Ukrainian Christian-social movement, «Stańczycy», «Podolacy», «Old-Czech» party, party of Czech aristocracy («velkostatku»), Slovenian Catholic movemen
Оголошення:
Новини:

Науковці Інституту українознавства взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують»

У березні 2024 року науковці відділу української мови Інституту українознавства Національної академії наук України взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують», які ініціювала катедра української мови Національного університету «Львівська політехніка».

Історичні витоки та виклики новітньої російсько-української війни: матеріали міжнародної наукової конференції у Варшавському університеті

11–12 квітня 2024 р. у Інституті історії Варшавського університету відбулася міжнародна наукова конференція «Stosunki polsko-ukraińskie wobec rosyjskiej agresji na Ukrainę: konteksty historyczne i współczesne», в якій взяли участь провідні історики та політологи Польщі та України, серед них наші колеги із відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин».