ВЕРБАЛЬНІ СИМВОЛИ: ДО ПОШУКУ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ПАРАЛЕЛЕЙ
Проаналізовано архетипні вербальні
символи, що функціюють в українському та польському мовно-фольклорних
просторах: водної стихії, просторові та «межові». Визначено два аспекти
трактування символів у польських текстах ‒ формулювання символічного
значення з позиції представника іншої (української) культури з огляду на близькі
культурні контексти, а також із позиції носія польської культури. Констатовано,
що важливе не тільки авторове трактування текстів і символів, а й рецепція
носіїв культури іншого, польського, мовного простору.
Відзначено амбівалентність, властиву
символам, що розгортається в одному контексті, однак наголошено, що всі
символічні значення потенційно можуть активізуватися в межах кожного контексту,
адже їх появу зумовлює не тільки окремо прочитаний текст, інтертекстуальні
зв’язки символу, а й чимало позатекстових чинників, контекст культури та
обізнаність кожного читача з іншими контекстами вживання цього символу. Виокремлено
домінантні символічні значення, а також ті символічні нашарування,
що в семантичній структурі символу у пропонованому контексті чи контекстах
віддаляються від ядра, проте стало в цих та в інших контекстах зберігаються.
Проаналізовано символи вода,
річка, озеро / woda, rzeka, jezioro, dynaj та ін., у яких на підставі
опрацьованих текстів реконструйовано семантику ‘межа двох світів’ та
констатовано, що ці слова можуть функціювати як ключові символи або ж як
«фонові», що впливає, навіть спрямовує у відповідному ключі, на розвиток і
трактування символічних значень інших слів (калина, верба, береза, віночок
та ін. / rozmaryn, kalina, wianek, warkocz, jabloneczka та ін.) у тексті. Досліджено,
як вербальний символ вода може змінити тлумачення інших символів
і всього тексту на протилежне. Проаналізовано широкий спектр символічних
значень, що розвиваються в семантичній структурі символу вода (та
пов’язаних із нею) у межах домінантного символічного значення як ‘межа між
світом живих і світом мертвих’ або ж як ‘межа між «своїм» і «чужим» світами’.
Принагідно досліджено семантику й інших, пов’язаних із водою символів, ‒ вінок,
фартушок / wianek,
fartuszek.
Окрім широкого спектра значень
символів водної стихії, представлено просторові – дорога (доріженька),
шлях / gościniec, що серед іншого
символізують зміну соціального статусу ‒ перехід дівчини або парубка до
стану одружених. Висновано, що семантика символу розвивається в межах
домінантного ‒ «межового» ‒ значення. Серед просторових описано семантику
символів калиновий ліс (лісок), темний луг,
зелений бір, гай, гора / kalinowy lasek, ciemny bor, gaiczek zielony, pole, góra та ін., а також пов’язаних із «тим»
світом ‒ кінь вороний, чорненький ворон / wrony (siwy) koniczek, wrony, srokа та ін. Зроблено спробу висвітлити
проблему взаємопроникності «свого» та «чужого» просторів, коли символ, належний
до відповідного полюсу опозиції, пов’язаний зі соціальним статусом суб’єкта й
категорією оцінки, що може змінюватися на протилежну.
національно-мовна картина світу,
вербальний символ, народнопоетична символіка, архетипний символ, просторові
символи, «свій»/«чужий» світ, семантична структура символу, амбівалентність,
рецепція.
Всеукраїнська наукова конференція «Історичні читання пам’яті професора Леонтія Войтовича»
Презентація монографії Василя Ільницького та Миколи Посівнича «Василь Регей (“Кіт”): «Історія народу пишеться долями людей»
14 травня 2024 р. в актовій залі Дрогобицького державного педагогічного університету (ДДПУ) ім. І. Франка відбулася презентація монографії д. і. н., професора Василя Ільницького та к. і. н., старшого наукового співробітника відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Миколи Посівнича «Василь Регей (“Кіт”): «Історія народу пишеться долями людей». Модерував подію д.і.н., професор Андрій Сова.