ДВА «КІНЦІ СВІТУ»: АПОКАЛІПСА ЯК КОД МОДЕРНІСТИЧНОЇ ПОЕЗІЇ ТА ЇЇ ФУНКЦІОНАЛИ
Досліджено апокаліптичний код модерністичної поезії на
прикладі вірша «Кінець світу» українського поета-модерніста, уродженця
Лемківщини Богдана Ігоря Антонича й однойменного вірша німецького
поета-експресіоніста єврейського походження, представника апокаліптичної течії
в німецькому експресіонізмі Якоба ван Годдіса. Виділено естетичний, соціокритичний та
есхатологічний функціонали апокаліптичного коду модерністичної поезії, проаналізовано
характерні вербальні практики, висвітлено звʼязок між лексико-семантичним
рівнем і рівнем поетикальної семантики. Розкрито механізми образотворення,
виділено притаманні апокаліптичному мовленню образи, здійснено детальний
образно-семантичний, контекстний і культурно-історичний аналізи апокаліптичної
тематики, визначено культурно-референційне поле апокаліптичного коду модернізму.
Вказано, що експресіонізм піддає
релігійну апокаліпсу потужній реінтерпретації, з одного боку, секуляризуючи
релігійний аспект, з другого – суттєво розширюючи референційне поле введенням
знаків і символів інших культур, вірувань, міфологій, а також синтезуючи на їхній
основі нову апокаліптичну візію, яка, не покидаючи художнього простору, не
претендує на ту якість, що була визначальною для християнської апокаліпси.
Стверджено, що експресіонізм перетворює апокаліпсу з есхатологічної
невідворотності на місткий, семантично насичений культурний код як сукупність
символів і смислів, а також їхніх комібнацій, що через мову (мову слів, мову
зображення, мову просторових обʼєктів, мову акустичних і візуальних одиниць)
генерують певну картину світу.
Досліджено випрацювану в експресіонізмі формально й образно
розмаїту, субстанційно, однак, гомогенну поетику апокаліптичного візіонерства. Встановлено: 1) апокаліпса апелює до стихій, повертає світ, зокрема
світ образного мовлення до есенційного – води і вогню, грому небесних височин і
гуркоту земних глибин; 2) на природні стихії накладаються знаки та символи
культури, відбувається динамізація останніх, мета якої – їхнє остихійнення,
залучення в апокаліптичний алгоритм; 3) символи і знаки культури втрачають
нарощену сторіччями стабілізаційну семантику й повертаються до нуртливої
есенційності.
Відзначено, що, по-різному вирішуючи
естетичне завдання, «Кінець світу» Богдана Ігоря Антонича і «Кінець світу»
Якоба ван Годдіса по-різному пропорціонують соціокультурний та есхатологічний
функціонали.
modernism, expressionism, apokalypse, code, functional, reference field.
Всеукраїнська наукова конференція «Історичні читання пам’яті професора Леонтія Войтовича»
Презентація монографії Василя Ільницького та Миколи Посівнича «Василь Регей (“Кіт”): «Історія народу пишеться долями людей»
14 травня 2024 р. в актовій залі Дрогобицького державного педагогічного університету (ДДПУ) ім. І. Франка відбулася презентація монографії д. і. н., професора Василя Ільницького та к. і. н., старшого наукового співробітника відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Миколи Посівнича «Василь Регей (“Кіт”): «Історія народу пишеться долями людей». Модерував подію д.і.н., професор Андрій Сова.