В статті йде мова про артефакти доби бронзи – бронзові скарби, що знаходяться у колекції Закарпатського краєзнавчого музею (ЗКМ). В їхньому складі знаряддя праці, зброя, прикраси, побутові речі, що дає можливість визначити час появи того чи іншого предмету. Залежно від асортименту схованих речей, скарби поділяють на змішані та видові (профільні). Останні складаються виключно зі знарядь праці, прикрас, зброї чи побутових речей.
Вивчення і публікація бронзових скарбів на теренах краю розпочалася ще в середині ХІХ ст. завдяки діяльності любителя-археолога Т. Легоцького. Як правник-адвокат домінії графів Шенборнів у Березькому комітаті він залучив до збирання старожитностей представників влади, інтелігенцію, молодь. Його колекцію бронзових речей вважали однією з найбільших в Австро-Угорщині. Після смерті Т. Легоцького його археологічна збірка послужила основою для створення у 1929 р. Мукачівського земського музею. З його відкриттям колекція старожитностей, в тому числі і бронзова, стала доступною для спеціалістів-археологів європейських країн. В Ужгороді в цей час діяв музей природничо-етнографічного профілю, у фондах якого теж зберігалося кілька скарбів та поодиноких предметів. Крім них, невелика збірка бронзових речей, що знайдені на території Ужанської жупи, знаходилася в Ужгородській гімназії. У 1950 р., в зв’язку з реорганізацією музейної справи в республіці, Мукачівський музей припинив свою діяльність, а його фонди були передані новоствореному Закарпатському краєзнавчому музею в місті Ужгороді. Сюди ж потрапило і зібрання бронзових предметів з гімназії. Ось у такий спосіб і відбулося формування більшої частини колекції бронзових скарбів ЗКМ, яких на цей час нараховується 99.
Виробниками та власниками скарбів, як встановлено, були носії отоманської, станівської, беркес-демечерської та гавської культур і культурних груп. Хронологічно скарби і бронзові речі, що зберігаються в ЗКМ, охоплюють час від кінця середньої бронзи (ВВ-ВС) і до доби пізньої бронзи і ранньозалізного віку (ВD–НАВ), що в абсолютному датуванні відповідає XV–XIV–IX–VIII ст. до н.е. Асортимент речей дозволяє визначити соціальну категорію людей, яким вони могли належати. У фондах ЗКМ найбільша кількість скарбів походить з Ужгородського та Мукачівського районів. Кількість бронзових речей буває різною, але найчисленнішими є ті, що нараховують від 2 до 5 предметів. Середня вага скарбів коливається у межах від 1,3 до 3,5 кг. Найбільша їхня кількість із одного пункту походить з Ужгорода та його околиць.
Berňakovič, K.(1961).Hromadné nálezy z doby bronzovej z územia na pravom brehu Hornej Tisy (Zakarpatská oblast USSR). ŠtudijnezvestiAÚ SAV, 4. Nitra, 107 pp. (in Slovak).
Berňakovič, K.(1962). Skarb brazowy z Uzhorodu (obw. Zakarpacki USSR). Acta Archeologica Carpatica, 4(1–2), 203–210 (in Polish).
Hampel, J.(1886–1896). A bronzkor emlékei Magyarhonban, 1–3. Budapest (in Hungarian).
Eisner, J.(1933). Slovensko v pravěku. Bratislava (in Slovak).
Jankovich, J.(1931). Podkarpatska Rus v prehistorii. Mukačevo, 56 pp. (in Slovak).
Lehoczky, T.(1885). A Lázárpataki bronzlelet. Archeológiai Értesitő, 5, 183–188 (in Hungarian).
Lehoczky, T.(1892–1912). Adatok hazánk archeológiájához különös tekintettel Beregmegyére és környékére, 1–2. Munkács (in Hungarian).
Pasternak, J. (1928). Ruské Karpatyvarcheolоgie. Praha (in Czech).
Pulsky, F. (1886). Trouvailles de láge de bronze en Hongrie. Budapest (in Hungarian).
Pulsky, F. (1897). Magyarország archeológiája, 1. Budapest (in Hungarian).
Reinecke, P. (1899). Tanulmányok a magyarországi bronzkor chronológiájához. Archeológiai Értesitő, 19, 225–251 (in Hungarian).
ISSN 2223-1218
Among the archeological finds of Bronze Age of Transcarpathia a ponderable place belongs to bronze treasures. Tools, weapon, decorations, domestic things enter to them. There are 135 bronze treasures (in collection of the Transcarpathian Local Museum – 99), they were found in 63 settlements. In 1850–1900 years 54 treasures were found, in 1900–1945 years – 40, in 1945–2015 – 43.
The first collector of bronze treasures was an advocate T. Lehoczky. His collection became the basis to creat in 1929 Mukachevo museum and in 1950 Transcarpathian Local Museum in Uzhhorod. In collection of museum the most of treasures takes place from Uzhhorod and Mukachevo districts, and least from Tyachevo and Chust districts. From Beregovo district there are 13 treasures, Vinogradovo – 9, Irshava – 8, Volovets – 8, Svalyava – 3.
An amount of bronze things in treasures is different, on the average from 2 to 5 objects. In the funds of museum most after the amount of objects is treasure from the village of Borzhavske Vinogradovo district. The middle-weight of treasures makes from 1,3 to 3,5 kg. Most after weight there is treasure from a village Lazi Volovets district. The least after weight (37 and 170 g accordingly) are treasures from Uzhhorod and village Antalivzi Uzhhorod district. The most of treasures from one point takes place from Uzhhorod.
Bronze Age, bronze treasures, Tyvodar Lehoczky, Transcarpathian local museum, collection, bronze things.
Berňakovič, K.(1961).Hromadné nálezy z doby bronzovej z územia na pravom brehu Hornej Tisy (Zakarpatská oblast USSR). ŠtudijnezvestiAÚ SAV, 4. Nitra, 107 pp. (in Slovak).
Berňakovič, K.(1962). Skarb brazowy z Uzhorodu (obw. Zakarpacki USSR). Acta Archeologica Carpatica, 4(1–2), 203–210 (in Polish).
Hampel, J.(1886–1896). A bronzkor emlékei Magyarhonban, 1–3. Budapest (in Hungarian).
Eisner, J.(1933). Slovensko v pravěku. Bratislava (in Slovak).
Jankovich, J.(1931). Podkarpatska Rus v prehistorii. Mukačevo, 56 pp. (in Slovak).
Lehoczky, T.(1885). A Lázárpataki bronzlelet. Archeológiai Értesitő, 5, 183–188 (in Hungarian).
Lehoczky, T.(1892–1912). Adatok hazánk archeológiájához különös tekintettel Beregmegyére és környékére, 1–2. Munkács (in Hungarian).
Pasternak, J. (1928). Ruské Karpatyvarcheolоgie. Praha (in Czech).
Pulsky, F. (1886). Trouvailles de láge de bronze en Hongrie. Budapest (in Hungarian).
Pulsky, F. (1897). Magyarország archeológiája, 1. Budapest (in Hungarian).
Reinecke, P. (1899). Tanulmányok a magyarországi bronzkor chronológiájához. Archeológiai Értesitő, 19, 225–251 (in Hungarian).
ISSN 2223-1218
Колектив Інституту українознавства ім. І. Крипя’кевича НАН України висловлює щирі співчуття директорові Інституту, доктору історичних наук, члену-кореспонденту НАН України, професору, Соляру Ігорю Ярославовичу та усій родині з приводу важкої втрати - відходу до вічності його Тата, Соляра Ярослава Петровича.
Вічна, світла і добра пам’ять!