ПОГЛЯД НА ПРОБЛЕМУ ТРАНСФОРМАЦІЇ НАЗВИ МІСТЕЧКА МЕЖИБІЖ У СВІТЛІ НОВИХ АРХІВНИХ ДЖЕРЕЛ

Автор
Руслан НАГНИБІДА, Іван САРАНЧУК
DOI
https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-189-205
Анотація

Зазначено, що перші писемні відомості в польських джерелах про подільські містечка датуються кінцем ХІV – першою половиною ХV ст., а в давньоруських літописах наявні згадки лише про окремі, серед них Межибіж, розташований між річками Південний Буг і Бужок. Констатовано, що розміщення й визначило його назву. Проте встановлено, що в документах пізнього середньовіччя закріплюється топонім Меджибіж, який дійшов до наших днів.

На основі виявлених матеріалів, а це іконографічні матеріали й архівні документи роду Сенявських, здійснено спробу простежити трансформацію назви містечка з ХІІ по ХVІІІ ст. Стверджено, що вона могла закріпитися завдяки бджільництву. Відомо, що виробництво і продаж меду та воску відігравали важливу роль в економічному, фінансовому та господарському житті багатьох міст, зокрема й Меджибожа.

Під час аналізу архівних джерел встановлено, що у документі про будівельно-ремонтні роботи в Меджибізькому ключі за 1727 р. зазначено, що в Новій Синяві було збудовано новий стебник, якого перед цим не існувало, і селяни більше не витрачали багато часу та не возили пасіки восени до Меджибожа, а навесні – назад до Нової Синяви. Такі ж стебники із глини збудували в Ходківцях і Копистині, що в 30 км від Меджибожа. Проте вже за 10 років в описі Новосинявського двору за 1738 р. стебник на двох стовпах означений як старий. Лише в документі за 1759–1760 рр. уперше згаданий скарбовий стебник Меджибожа, у якому, ймовірно, і зберігали взимку магнатські пасіки. Припускаємо, що він міг розміщуватися під магнатськими палатами й покоями в південно-східній частині замку Меджибожа або неподалік замку при дворі Чарторийських, що був оточений ровом і дубовим частоколом. Хоча таке припущення потребує ґрунтовних досліджень.

Також на мапі геометра Антонія Єнджейовського у 1772 р. в експлікації виявляємо згадки про три великі пасіки, що перебували неподалік Меджибожа, на околицях с. Марківці.

Ключові слова
Меджибіж, Сенявські, Чарторийські, стебники, мед
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Ruslan NAHNYBIDA, Ivan SARANCHUK
DOI
https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-189-205
Annotation

It is noted in the article that the first written information about Podillya towns in Polish sources dates back to the end of the 14th - first half of the 15th century, and in the ancient Old Rus` chronicles there are mentions only of some towns, among which there is Mezhybizh town, located between rivers Pivdennyi Buh and Buzhok. It is stated that the location determined its name. However, it is established that the name Medzhybizh, which has survived to the present day, is fixed in the documents of the late Middle Ages.

On the basis of the discovered materials, which are iconographic materials and archival documents of the Sieniawski family, an attempt was made to trace the transformation of the name of the town from the 12th to the 18th century. It is claimed that this name could have been established thanks to beekeeping. It is known that the production and sale of honey and wax played an important role in the economic and financial life of many cities, including Medzhybizh.

During the analysis of archival sources, it was established that the document on construction and repair works in the Medzhybizh key for 1727 it is stated that in Nova Syniava a new winter house for beehives was built, which did not exist before, and peasants no longer spent much time and they didn`t drove apiaries to Medzhybozh in the autumn and back to Nova Syniava in the spring. The same clay stebniks were built in Khodkivtsi and Kopystyn, 30 km from Medzhybizh. However, for 10 years in the description of Novosinyavsky court in 1738, the stebnyk on two pillars is marked as old. Only in the document for 1759–1760 was the treasure stebnyk of Medzhybizh first mentioned, in which magnate apiaries were probably kept in winter. We assume that it could be located under the magnate's chambers and rooms in the south-eastern part of the castle of Medzhibizh or near the castle at the court of the Czartoryski, which was surrounded by a moat and an oak fence. Although such an assumption requires thorough research.

Also on the map of the geometer Anthony Endrzejowski in 1772 in the explication we find mentions of three large apiaries, which were located near Medzhybizh, on the outskirts of the village Markivtsi
Keywords
Medzhybizh, Sieniawski, Czartoryski, stebnyk (a building designed for wintering bees), honey.
Оголошення:
Новини:

Особливості політики памʼяті в Центрально-Східній Європі в останні 20 років: меморіалізація, деколонізація, протидія пропаганді (дискусії істориків, політиків, дипломатів, управлінців)

19 жовтня 2026 р. у Києві відбувся науковий Форум, присвячений 20-ттю Українського інституту національної пам'яті. В рамках Форуму відбулася панельна дискусія “Особливості політики памʼяті в Центрально-Східній Європі в останні 20 років: меморіалізація, деколонізація, протидія пропаганді”, в якій взяв участь наш колега, доктор історичних наук Микола Литвин.  Модератор дискусії, Голова Інституту Олександр Алфьоров зосередив увагу учасників на головних викликах в політиці пам'яті останніх двох десятиліть, сучасних методах меморіалізації та практиках вшанування діячів української історії.

Поділля у ХІХ–ХХ століттях – спільна спадщина, окрема пам’ять: діалог українських та польських істориків

20–21 жовтня 2026 року в Кракові та Кам’янці-Подільському проходила Міжнародна наукова конференція «Поділля у ХІХ–ХХ століттях – спільна спадщина, окрема пам’ять». Її організували Східноєвропейська комісія Польської академії знань, Інститут історії Яґеллонського університету (професори Адам Свйонтек та Віталій Нагірний) і Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка. Старша наукова співробітниця відділу "Центр дослідження українсько-польських відносин" Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, кандидатка історичних наук Олена Аркуша виступила з доповіддю, в якій проаналізувала образи галицького Поділля в українській мемуаристиці зламу ХІХ–ХХ століть. Перечитані під цим кутом зору спогади Олександра Барвінського, Євгена Олесницького, Богдана Лепкого, Яцка Остапчука, Іванни Блажкевич та ін. показали, що образ малої батьківщини («золотого Поділля») був важливою частиною їх ідентичності, тисячами досвідів бринів у дорослому житті, був постійно присутнім ностальгією за дитинством, юністю, рідними людьми та краєвидами. 
Конференція стала також місцем обміну досвідом між науковцями та викладачами університетів двох країн.