Зазначено, що верхів’я Західного Бугу багате на археологічні пам’ятки, особливо навколо літописного Белза на Солокії. У 2016 р. у рамках Програми “Охорона і збереження культурної спадщини Львівської області на 2016–2018 роки” проведено памʼяткоохоронні дослідження на пам’ятці Белз 22 (Гора). Вказано, що це багатошарове поселення, на якому присутні культурно-хронологічні горизонти: починаючи від фінального палеоліту й до модерного часу. Відомості та дослідження на ньому проводилися з перервами впродовж ХХ ст., проте вперше на поселенні виявлено та досліджено рештки слов’янського житла-напівземлянки празької культури (обʼєкт 20).
Під час досліджень встановлено, що житло мало два періоди функціонування, що підтвердили виявлені сліди перебудови, і це призвело до зменшення площі, а також форми – від прямокутної до квадратної. Виявлено свідчення перебудови – рештки двох глиняних печей, старша з яких частково перерубана пізнішою стіною. Під рештками цієї стіни над піччю знайдено римський денарій ІІ ст. н. е. Встановлено, що печі споруджені на спеціальних площадках із втрамбованої глини, у старшої з них купол викладена зі спеціальних вальків.
Зазначено, що виявлений матеріал представлений уламками ліпних керамічних горщиків, деякі з яких реконструйовані. Визначено, що окремі із форм посуду були поширеними в кінці V – на початку VI ст., а інша частина – друга половина VI – початок VII ст. Констатовано, що такий поділ відповідав і періодам існування житла. Виявлено важливу знахідку – тягарці для ткацького верстату, які повторно використано для спорудження печі. Додатковим свідченням розвитку ткацтва на поселенні стало біконічне пряслице з плоскими площадками, яке походить із житла.
Зазначено, що заселення околиць літописного Белза відзначається сталістю та генетичним зв’язком протягом всього середньовіччя: від окремих слов’янських поселень у регіоні до створення окремого князівства навколо великого міста.
Territory of the upper reaches of Western Bug River, especially the annalistic of Belz in Solokiya and its surroundings, is rich in archeological sites. In 2016, as part of the Program «Protection and Preservation of the Cultural Heritage of the Lviv Region for 2016–2018», conservation research was conducted at the settlement Belz 22 (Hora). It is a multi-layered settlement with cultural and chronological horizons from the final Paleolithic to modern times. Information and research on it were conducted with advantages during XX century however, for the first time in the settlement; remains of a Slavic dwelling-semi-dugout (object 20) of the Prague culture were discovered and studied.
Research has shown that dwelling had two periods of functioning. Traces of restructuring were confirmed, which led to a reduction of the area and changing of the shape – from rectangular to square. Evidence of the reconstruction was the remains of two clay ovens, the oldest of which was partially cut down by a later wall. Under the remains of this wall above the furnace a Roman denarius of the II century was found. Ovens are built on special sites made of compacted clay. The older oven has a dome lined with special rollers.
Discovered material is represented mainly by handmade ceramic pots, some of them are reconstructed. Some of the forms of utensils were common during the late V – early VI centuries, and the other part – during the second half of VI – early VII century. This division corresponded to the periods of housing. An important find was the weights for the loom, which were reused to build the oven. An additional evidence of the development of weaving in the settlement is a bi-conical spinner with flat platforms, which comes from dwelling.
The settlement on the outskirts of the annalistic Belz is characterized by permanence and genetic connection throughout the Middle Ages – from individual Slavic settlements in this region to the creation of a separate principality around the big city.
Prague culture, Belz, Solokiya, dwelling, oven, ceramics, denarius.
Колектив Інституту українознавства ім. І. Крипя’кевича НАН України висловлює щирі співчуття директорові Інституту, доктору історичних наук, члену-кореспонденту НАН України, професору, Соляру Ігорю Ярославовичу та усій родині з приводу важкої втрати - відходу до вічності його Тата, Соляра Ярослава Петровича.
Вічна, світла і добра пам’ять!