АРХЕОЛОГІЯ ЯК ПРОФЕСІЯ ОЧИМА САМИХ НАУКОВЦІВ

Автор

Сергій ПАЛІЄНКО

DOI

https://doi.org/10.33402/mdapv.2021-25-333-344

Анотація

Зазначено, що в Україні тривалий час дослідження з антропології науки не розвивалися, проте вони вкрай актуальні, адже дають змогу вивчити процес наукового виробництва та його вплив на різні культурні аспекти сучасного суспільства. Констатовано, що з 2016 р. автор опитує науковців, які в

1970-х – на початку 1990-х працювали в археологічних установах Києва, Санкт-Петербурга (Ленінграда), Москви й деяких інших міст, вивчаючи самосприйняття археологами їхньої професії і досліджуючи процес виробництва та передачі знання в середині археологічного наукового співтовариства.

Визначено, що, на думку респондентів, археологам потрібні ті ж якості, що й іншим науковцям чи, навіть, науковцям-польовикам, а також деякі специфічні – любов до речей та почуття стилю; також опитані визнали наявність поділу на «польовиків» і «кабінетних вчених». Встановлено, що більшість із них також погодилася, що професія археолога накладає відбиток на повсякденне життя через необхідність проводити багато часу в полі. Щодо критеріїв археологічної майстерності, то висловлено думки щодо окремих для польовиків і теоретиків, а загальним назване вміння висувати принципово нові ідеї на основі археологічних матеріалів. Відзначено провідну роль університетської освіти та практичної роботи в полі у передачі фахових археологічних знань. У якості вчителів названо провідних фахівці того часу, відповідно до спеціалізації респондентів. Усіма опитаними відзначено наявність контролю за веденням польової документації за радянських часів і сьогодні, а також зміни, які відбулися за останні понад 30 років. Згадано також про труднощі з доступом до археологічних матеріалів й архівів.

Встановлено, що респонденти вбачають вплив НТР на археологію у впровадженні комп’ютерних технологій та інших інновацій. Загадано й про чергу на публікацію монографій і статей у СРСР, тоді як сьогодні існують тільки фінансові обмеження. Виявлено, що лише деякі інформанти брали участь у міжнародних проектах чи виїжджали за кордон у радянські часи, а респонденти з Росії вважають, що за СРСР було менше проблем із доступом до зарубіжної літератури, у 1990-ті відбувся справжній провал, а зараз ситуація покращилася.

Відзначено, що всі респонденти належать до одного покоління, тому їх досвід багато в чому подібний, не зважаючи на належність до різних наукових центрів, але вже зараз спостерігаються зміни, зумовлені окремим розвитком археології в Україні та Росії.

Ключові слова

радянська археологія, антропологія професій, фахові знання, професійна ідентичність, історія археології.

Повний текст

Завантажити оригінал

Author

Sergii PALIIENKO

DOI

https://doi.org/10.33402/mdapv.2021-25-333-344

Annotation

In Ukraine the anthropology of science has not been studied for a long period but this field is actual because it gives a possibility to explore a process of scientific production and its influence on different sites of the modern society. Since 2016 the survey has been provided by the author interviewing scholars who worked in archaeological establishments of Kiev, St. Petersburg (Leningrad), Moscow and other cities. The self-perception of the profession by archaeologists and the process of production and transfer of knowledge among archaeological academic community have been studied. The aim of this article is to present primary results of this research which is based on 8 semi-structured interviews.

Respondents suppose that archaeologists need the same features as other scientists or even field researchers as well as some specific characters, e.g., love to artifacts and sense of stile. All questioned people have agreed that there is a subdivision into field researchers and armchair scientists in archaeology. And the most of the survey participants have confirmed an effect of the profession on everyday life because they have to spend a lot of time in field.

Discussing criteria of archaeological craftsmanship it has been stated that different criteria should be for field researchers and theorists. The skill to put new principal ideas forward basing on archaeological records has been mentioned as a common criterion for both groups. It has been noted that university education and field practice play central part in a transfer of professional archaeological knowledge. Leading archaeologists of that time have been designated as respondents’ tutors.

All interviewees have reported about an existence of the control over archaeological field documentation during the Soviet time and nowadays and changes which have passed for the last 30 years. Difficulties with an access to archaeological materials and archives have been mentioned too.

On the respondents’ opinion, computer technologies implementation into archaeology and other innovations might be recognized as an effect of the scientific-technical revolution. Also they have reported about a queue to publish research papers and books in the USSR. Now there are only limitations caused by financial problems.

Only few informants took part in international projects and went abroad in the Soviet time. Respondents from Russia have stated that there were fewer difficulties with an access to foreign archaeological literature in the USSR then it was a total collapse in 1990s and the situation becomes better now.

It has been emphasized that all interviewees belong to one generation of scholars that’s why their experience is very similar despite their academic work in research centers of different cities but now it is possible to recognize changes caused by a separate development of archaeology in Ukraine and Russia.

Keywords

Soviet archaeology, anthropology of science, professional knowledge, professional identity, history of archaeology.

Full text

Download the original

Оголошення:

Усі оголошення

Новини:

Міжнародна наукова конференція «Свідчення крізь історію»

10–12 серпня 2026 року в Ужгороді відбулася Міжнародна наукова конференція «Свідчення крізь історію», організована Українською асоціацією усної історії з нагоди її 20-річчя. Участь у роботі конференції взяла старша наукова співробітниця відділу української літератури, кандидатка філологічних наук Марина Демедюк.

Науковий форум об’єднав усних істориків та дослідників пам’яті з різних куточків України та світу. Учасники обговорювали трансформації усних свідчень та усної історії як наукової дисципліни в умовах повномасштабної російсько-української війни.

Жива мова живої країни: про українські діалекти на BestsellerFest

7 серпня 2026 року у Львові, в межах всеукраїнського книжкового фестивалю BestsellerFest, відбулася подія «Жива мова живої країни. Діалекти та говірки в сучасній літературі».

У розмові взяли участь письменниці Анастасія Литвиненко, Уляна Маляр, Тетяна Жидак та докторка філологічних наук, заступниця директора з наукової роботи Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Тетяна Ястремська. Модерувала подію літературознавиця, літературна критикиня, лекторка освітніх платформ, головна редакторка видавництва Creative Women Publishing Ірина Ніколайчук.