НЕВІДОМА ГОТИЧНА СПОРУДА ПРИ ЛАТИНСЬКІЙ КАТЕДРІ У ЛЬВОВІ

Введено до наукового обігу маловідомі архітектурно-археологічні об’єкти, вивчені в ході рятівних археологічних досліджень на пл. Катедральній у Львові 2006 р.: рештки давніх дерев’яних доріг, кам’яно-цегляну споруду та муровану огорожу храмової парцелі. На підставі стратиграфічного й історико-архітектурного аналізів обґрунтовано датування реліктів, здійснено їх функціональну інтерпретацію, а також історико-картографічну ідентифікацію окремих із них.

У перших культурних шарах, сформованих на частині ділянки, виявлено комплекси знахідок ранньозалізної (VІІ–VІ ст. до н. е.) та княжої діб (ХІ–ХІІІ ст.). До періоду локаційного міста ХІV–ХVІ ст. віднесено два яруси дерев’яних доріг, розкриті фрагменти яких дійшли до нашого часу в доброму стані збереження. Встановлено, що їхня конструкція складалася з поперечних ковбанів, поздовжніх лежнів і поперечних дощаних настилів, закріплених за допомогою дерев’яних з’єднань. Зазначено, що вловлені уривки контурів та напрямки давніх доріг вказують на вільнішу планувальну структуру львівського середмістя готичного періоду.

Однією із найзагадковіших визнано невідому кам’яно-цегляну споруду, локалізовану в кутовій частині костельної ділянки. Встановлено, що її глибокий котлован перерізає шар кам’яного замощення на жовтому супіску, який перекриває комплекс дерев’яних вулиць і датується другою чвертю ХVІ ст. Враховуючи готичний стиль цегляних мурувань, збережених на третьому ярусі інтер’єру, а також стратифікованість внутрішнього заповнення, споруду датовано третьою чвертю ХVІ ст. й інтерпретовано її як родинну усипальницю одного з найбагатших жителів міста. Нетрадиційну просторову орієнтацію споруди такого типу пов’язано з можливим контуром огорожі ділянки прикостельного цвинтаря, яка у плані мала відповідний злам на куті, а пізніша мурована огорожа катедральної ділянки виникає в ХVІІ – першій половині ХVІІІ ст., коли поховальна споруда вже не функціонувала.

Констатовано, що картографічний аналіз ситуації дає підставу стверджувати, що в 1760-х роках гробівець був цілком знівельований, а на його місці існувала кутова брама. Зазначено, що за 10 років картографи зафіксують появу прямого кута огорожі на розі ділянки, а також проріз нової брами, обмеженої потовщеними стовпами. Вказано, що основу одного з них вдалося ідентифікувати й зафіксувати в часі археологічних досліджень. Унаслідок проведених рятівних розкопок відзнаковано окремі архітектурно-археологічні релікти в сучасному середовищі площі для підкреслення значення цих об’єктів культурної спадщини в історії Львова.