МІФОПОЕТИЧНИЙ СВІТ ГІР В АНТИЧНІЙ КУЛЬТУРІ (НА ПРИКЛАДІ ТМОЛА)
Зазначено, що гора чи гори – важливий елемент буття практично кожної людини. Стверджено, що метафорично чи фізично гори – це той чинник, який дає змогу людині наблизитися до бога (Бога чи богів), пізнати його і себе через нього. Спостережено, що від сивої давнини в різних релігіях та міфологічних системах гори уособлювали вертикаль, вісь світу і завжди були пов’язані з богами, однак у системі уявлень творців грецької міфології гори й самі були богами, адже постали ще в час, коли Гея утворювала їх без участі Урана. Зі зміною населення та цивілізацій Середземномор’я вічні гори теж зазнали трансформації, перетворившись на місце проживання богів. Зазначено, що кожна освічена людина знає про роль Іди, Олімпа чи Гелікона в міфології греків, однак менше знаною є частина міфів про гори Лідії, передусім Тмол. Міфологія містить сюжети про гірських богів не спроста, адже гори були джерелом добробуту регіону, давали початок великим (навіть у міфологічному сенсі слова) річкам, наприклад золотоносному Пактолу, впливали на клімат та господарський розвиток регіону. Встановлено, що про гори західного узбережжя Малої Азії писали Птолемей, Плутарх, Овідій, і ці відомості є цінними з погляду історичної географії.
Спостережено, що в римський час відбувається персоніфікація лише кількох гірських богів, згадки про яких у нумізматичних джерелах свідчать про роль гір у конструкції ідентичності населення провінції Азія. Визначено основні типи візуалізації гірських богів та показано особливості контексту використання їхнього образу.
A mountain or mountains are an important element of the existence of
almost every person. Metaphorically or physically, mountains are the factor
that allows a person to get closer to God (or gods), to know him and himself
through him. Since ancient times, in various religions and mythological systems,
mountains have personified the vertical, the axis of the world and have always
been associated with the gods. However, in the system of ideas of the creators
of Greek mythology, mountains themselves were gods, because they appeared back
in the days when Gaia formed them without the participation of Uranus. With the
change in the population and civilizations of the Mediterranean, the eternal
mountains also underwent transformation, becoming the dwelling place of the
gods. Every educated person knows about the role of Ida, Olympus or Helicon in
Greek mythology. Nevertheless, some of the myths about the mountains of Lydia,
primarily Tmolus, contain plots about mountain gods. And not for nothing,
because the mountains were a source of prosperity for the region, gave rise to
large (even in the mythological sense of the word) rivers, such as the
gold-bearing Pactolus, and influenced the climate and economic development of
the region. Ptolemy, Plutarch, and Ovid wrote about the mountains of the
western coast of Asia Minor, and this information is valuable from the point of
view of historical geography.
In Roman times, only a few mountain gods were personified, the mentions
of which in numismatic sources indicate the role of mountains in the
construction of the identity of the population of the province of Asia. The
article identifies the main types of visualization of mountain gods and shows
the features of the context of the use of their image.