Розглянуто знахідки пінцетів, що походять зі
слов’янських пам’яток другої половини І тис. н. е. у Східній Європі.
Укладено каталог знахідок, який охоплює інформацію про 13 пунктів. За
культурно-хронологічною належністю ці пам’ятки поділено на такі групи:
верхньоворонезька (2), колочинська (3), празька (1),
колочинська/сахнівський горизонт (1), сахнівський горизонт (1),
празька/райковецька (1), сахнівський/волинцевська/райковецька (1),
боршевська (1), волинцевська (1) та роменська (1).
Вісім пунктів представлено городищами, п’ять –
поселеннями. На семи пам’ятках виявлено по одній знахідці, а на п’яти – по дві.
Зазначено, що з одного поселення походить три фрагменти, однак визначити
загальну кількість виробів неможливо. Встановлено, що маємо 17 цілих, чи
майже цілих, пінцетів і три уламки.
Визначено, що більшість знахідок належить до періоду
третьої чверті І тис. н. е., тоді як лише три пункти датовано
останньою чвертю. Точне датування двох знахідок із Пліснеська та однієї із
Ходосівки не встановлено.
Висловлено припущення, що знахідки з ремісничого
поселення Стаєво 5 та скарбу ювеліра 1991 р. із Пастирського городища
можна пов’язати з ювелірним виробництвом. Функційне призначення інших виробів
так і невизначено.
Зауважено, що розглянуті пінцети виготовлені із заліза
та бронзи. Загалом, усі знахідки поділено на три типи за формою кінців:
тип 1 – із тонкими прямими кінцями; тип 2 – із трапецієподібними, що
поступово розширюються; тип 3 – із трикутними кінцями з різким
розширенням. Встановлено, що тип 1 переважає на Лівобережжі Подніпров’я,
тип 2 – на Правобережжі України, а тип 3 – у лісовій зоні.
Зазначено, що у слов’ян пінцети з’явилися ще в римський
період як імпорти – на пам’ятках пізньозарубинецького кола та київської
культури, а в епоху раннього середньовіччя такі вироби відомі на значних
територіях. Констатовано, що, фактично, слов’янські землі у Східній Європі були
майже «оточені» регіонами, де подібні знахідки поширені.
This article
examines the discovery of tweezers at Slavic sites and archaeological complexes
in the southern part of Eastern Europe, dated to the second half of the 1st
millennium AD. Data were collected from 13 Slavic sites. According to cultural affiliation, the finds are
distributed as follows: Upper Voronezh group (2), Kolochyn culture (3), Prague culture (1), Kolochyn culture/Sakhnivka horizon (1), Sakhnivka horizon (1), Sakhnivka
horizon/Volyntsevo/Romny
culture (1), Prague/Raikovetska
culture (1), Borshevska culture (1), Volyntsevo culture (1), and Romny
culture (1).
Eight of the sites
are represented by hillforts, while five are settlements. Seven sites yielded
one find each, and five sites produced two finds. Three fragments come from a
single settlement, though the total number of items at that location cannot be
determined. In total, 17 complete or nearly complete tweezers and three
fragments have been documented.
The majority of these
finds date to the third quarter of the 1st millennium AD. Three
sites belong to the last quarter of the millennium. Two finds from Plisnesk and
one from Khodosivka cannot be precisely
dated.
Tweezers from the
craft settlement of Staevo 5 and from the 1991 goldsmith’s hoard at the
Pastyrske hillfort may be associated with jewelry-making. The functional
purpose of the remaining items remains uncertain.
Slavic tweezers
were made of iron and bronze. Overall, all finds can be divided into three
types based on the shape of their ends:
Type 1: with thin,
straight ends; Type 2: with
gradually widening trapezoidal ends;
Type 3: with sharply widening triangular
ends.
Type 3 is mainly found in the forested zone, while Type 2 predominates on the Right Bank of Ukraine.
Interestingly,
tweezers first appeared among the Slavs as imported items during the Roman
period, within the context of the Late
Zarubyntsi culture type and Kyiv culture. By the early Middle Ages, tweezers were known across vast
territories, and Slavic regions in Eastern Europe were, in fact, almost
“encircled” by areas where such items were widespread.