The site of
Skhidnytsia (Harema tract) is located on a dissected slope of the Skhidnytsia
River valley. The cultural horizon was identified within a sequence of sandy
and clayey deposits, lacking signs of significant reworking. The
artefact-bearing layer lies in situ, without traces of water transport or
secondary slope redeposition.
The lithic
assemblage is technologically and typologically uniform, consisting
predominantly of small and, mainly, medium-sized fragments of hard,
fine-grained, bedded rock – presumably
argillite – and fine- to medium-grained sandstones,
with occasional surface residues of cemented quartz sand. Manganese and iron
oxide staining is locally present. Raw material occurred as discoid, tabular,
and bar clasts, as well as pebbles; their technological properties varied
according to density and consolidation. No volcanic rocks were found in the
2019 assemblage, although they were recorded in the 2018 survey collection.
The artefacts are
generally well preserved, covered by a pale-weathering crust up to 1.5 mm
thick, often with an underlying ferruginous lamina. The absence of rounding,
the joint occurrence of different-sized artefacts, the presence of
microartefacts under 10 mm, and the refitting of some fragments confirm
primary in situ position. Post-depositional alterations include splitting along
bedding planes, and microcracking.
Anthropogenic
modification is evidenced by fracture patterns that cut across natural bedding,
impact scars, evidence of repositioning, and occasional use of fragments as
hammerstones or, in one case, an anvil. Similar morphological effects are
observed regardless of raw material type.
The technological
aim was to obtain sharp edges through simple methods, primarily bipolar
splitting, with occasional free-hand percussion. The assemblage is dominated by
mainly retaining cortex massive, short-profile bipolar flakes, among which
citrons are most numerous, including the specific «bars»
with cortex on both proximal and distal ends.
Typologically, the
industry is extremely poor: mostly flakes, cores, segmented pieces of raw
materials, and angular fragments and splinters, with intentional retouch
virtually absent. A few choppers and chopping tools are present, although their
recognition is somewhat conventional.
Overall, the
Skhidnytsia (Harema) industry represents an expedient lithic technology with
minimal standardization, aimed at fragmenting stone to produce usable sharp
edges with no formal tool shaping. The evidence indicates a highly simplified
operational sequence and the local exploitation of readily available raw
material. The Harema Industry should be attributed to the archaic circle of
core-and-flake industries (Mode I). According to geological and
geomorphological indications, its age is determined by the interval of the
Kryzhanivka, Shyrokyne, and Martonosha stages (Waalian, Bavelian, and Cromerian, respectively).
Lower Palaeolithic, lithic artefacts, Outer Carpathians, Skhidnytsia, Ukraine.
Зазначено, що
стоянка Східниця (ур. Гарема) розташована на розчленованому схилі долини
р. Східниця. Культурний горизонт зафіксовано в межах товщі піщаних і
глинистих відкладів, без ознак значної перевідкладеності. Зауважено, що
артефактоносний шар перебуває in situ, без ознак водного перенесення чи
вторинного переміщення по схилу.
Встановлено, що
кам’яна індустрія технологічно та типологічно однорідна, представлена переважно
дрібними й середніми фрагментами із твердих тонкозернистих лускуватих порід,
імовірно аргілітів, і здебільша дрібно- та середньозернистих пісковиків,
подекуди з поверхневими рештками цементу кварцового піску. Місцями зафіксовано
забарвлення поверхні оксидами марганцю та заліза. Зазначено, що сировина
траплялася у вигляді дископодібних, плитчастих і брускоподібних окремостей, а
також гальки; технологічні властивості залежали від щільності та ступеня
консолідації. Вулканічні породи в колекції 2019 р. відсутні, хоча їх було
зафіксовано у збірках робіт 2018 р.
Констатовано,
що збереженість матеріалу загалом висока; поверхні вкриті блідо-вивітрілою
кіркою завтовшки до 1,5 мм, часто з підповерхневим озалізненим прошарком.
Відсутність обкатаності, спільне залягання різнорозмірних артефактів, наявність
мікроартефактів розміром до 10 мм і випадки рефітингу свідчать про
переважно інситне залягання. Спостережено, що постакумуляційні зміни охоплюють
розпадання за площинами шаруватості, мікротріщинуватість.
Вказано, що
антропогенність комплексу підтверджують тріщини, що перетинають природну
шаруватість, сліди ударів, свідчення переорієнтації заготовок, а також сліди
використання окремих уламків як відбійників, так і в одному випадку ковадла.
Подібні морфологічні наслідки обробки спостережено незалежно від типу сировини.
Зазначено, що
технологічною метою було отримання гострих ріжучих кромок за допомогою
найпростіших прийомів, передусім біполярного розщеплення, рідше – відбивання «в
руках». Зауважено, що переважають масивні, короткопрофільні, часто з рештками
кірки, біполярні сколи, серед яких домінують скибкові сколи, зокрема специфічні
«стовпчики» з кіркою на проксимальному та дистальному кінцях і більш типові
цитрони. Типологічно індустрія вкрай бідна: відщепи, нуклеуси, сегментовані
фрагменти сировини, уламки та скалки; цілеспрямована ретуш практично відсутня.
Зафіксовано поодинокі чопери й чопінги, хоча їх розрізнення значною мірою
умовне.
Виснувано, що
загалом індустрія Східниці (Гарема) демонструє доцільність із мінімальною
стандартизацією, спрямованою на розколювання каменю для отримання гострих кромок
без додаткової обробки, що свідчить про надзвичайно спрощену технологічну
послідовність і ситуативне використання доступної сировини. Рекомендовано
індустрію пам’ятки віднести до архаїчного кола індустрій нуклеусно-відщепного
типу (мод І). За геолого-геоморфологічними ознаками її вік визначено
інтервалом крижанівського, широкинського та мартоношського етапів
(1,5–0,9 млн років тому).