Під час роботи експедиції під
керівництвом Д. Березовця в 1967 р. на ВСМ-III досліджено поховання коня № 4. Відзначено особливість цього поховання
в південно-західній торцевій стінці могильної ями зафіксовано нішу-підбій
розміром 0,9 х 0,5 м і висотою 0,4 м, у якій компактною купою лежали:
залізне окуття луки дерев’яного сідла, 2 прикраси зі срібла від ременів
кінської збруї, 14 залізних трилопатевих черешкових вістрів стріл і
2 кістяні накладки від складного луку салтівського типу.
У 2020 р. експедицією
Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна під
керівництвом В. Скирди на цьому ж могильнику встановлено, що раніш
розкопане поховання коня № 4 разом із дослідженою катакомбою 1 (2020)
становлять єдиний поховальний комплекс. Простежено, що поховання коня було
впущено в південно-західну частину дромосу катакомби 1, а саме в
заповнення ходу повторного проникнення до поховальної камери. У поховальній
камері катакомби 1 перебували рештки дорослої жінки, кістяк якої було навмисно
повністю зруйновано в давнину. Серед зруйнованих решток людини знайдено: лите
бронзове дзеркало; фрагмент берестяного футляра для дзеркала; шість бронзових
штампованих бубонців; бронзовий литий ґудзик; бронзові дротяні пронизки; три
намистин. За знайденим інвентарем обидва поховальні комплекси датовано другою
половиною VIII – IX ст.
Встановлено, що поховання коня
№ 4 (1967) та катакомба 1 (2020) становлять один поховальний
комплекс, який складається з поховання жінки в катакомбі та поховання коня, яке
за інвентарем варто вважати кенотафом, пов’язаним із померлим чоловіком.
Визначено, що поховання жінки та чоловіка розрізнені в часі. Зазначено, що
ніша-підбій у торцевій стінці могильної ями має аналогії в похованнях ямного
Нетайлівського могильника салтівської культури, розташованого на лівому березі
Сіверського Дінця майже навпроти ВСМ-III і пов’язаного
з праболгарським населенням Хозарського каганату. Висловлено припущення, що
кенотаф (поховання коня № 4) належав чоловіку – представникові
праболгарського населення, в катакомбі 1 похована жінка – аланка.
салтівська культура, Верхній
Салтів, катакомба, алани, поховання коня.
During the 1967 fieldwork season directed
by D. Berezovets at the VSС-III, horse burial No. 4 was investigated.
A distinctive feature of this interment was the presence of a niche-like
structure in the northwestern end wall of the grave pit, measuring
0.9×0.5 m and 0.4 m in height. Inside this niche, a compact cluster
of artifacts was recorded: an iron rim of a wooden bow case, two harness
ornaments made of silver and bronze, a set of iron three-bladed arrowheads, and
two bone overlays from a complex Saltiv-style composite bow.
In 2020, under the direction of
V. Skyrdna from V. Karazin Kharkiv National University, the horse
burial No. 4 was reexamined and determined to be part of an integral
funerary complex, associated with catacomb No. 1 (excavated in 2020). The
burial of the horse was located directly above the central section of the human
grave chamber. Catacomb No. 1 contained the remains of an adult woman,
whose skeleton bore evidence of intentional postmortem destruction in
antiquity. Among the disturbed human remains were: a cast bronze mirror;
fragments of a birch-bark mirror case; six stamped bronze jingling bells; a
cast bronze toggle; bronze wire spirals; and three beads. Based on the
associated finds, both burial assemblages are dated to the second half of the 8th – 9th centuries AD.
Horse burial No. 4 (1967) and Catacomb
No. 1 (2020) constitute a single funerary complex, consisting of the
burial of a woman in the catacomb and a horse burial, which – based on the
associated grave goods – should be interpreted as a cenotaph linked to a
deceased man. The burials of the woman and the man were associated. The niche
(side recess) in the end wall of the burial pit finds analogies in the graves
of the prominent Netailivka cemetery of the Saltiv culture, located on the left
bank of the Siverskyi Donets River, directly opposite VSC. Therefore, it can be
assumed that the cenotaph (horse burial No. 4) belonged to a man—likely a
representative of the pre-boyar social stratum – while the catacomb burial (No.
1) contained the remains of a woman of Alanic origin.