Наукова зустріч об’єднала 50 дослідників української мови, українських богослужбових і літургійних текстів, лексикологів і лексикографів, граматистів, пам’яткознавів, перекладачів, термінологів, філологів-культурологів в Україні та поза її межами. У конференції взяли активну участь наукові працівники Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України.
«Княжна Олена»: вигадана чи реальна постать в історії Пліснеська
На основі аналізу писемних та археологічних джерел з’ясовано місце «княжни Олени» в історії Пліснеського городища та Підгорецького монастиря Чину Святого Василія Великого. Археологічні матеріали підтверджують, що у ХІІ–ХІІІ ст. на території урочища Оленин Парк існувала невелика дерев’яна церква.
Констатовано, що існують різні версії походження та існування «княжни Олени». Окрему увагу приділено першоджерелам, де ідеться про «княжну Олену», – літопис і хроніка Підгорецького монастиря (ведеться з другої половини XVII ст.) та «Синопсисі» цього ж чернечого осідку.
Встановлено, що з легендарним мотивом про «княжну Олену» пов’язана й назва одного з місцевих урочищ – Оленин Парк. Сьогодні під цією назвою відома найбільш укріплена ділянка слов’янського й давньоруського городищ. На початку ХХ ст. у вказаній місцевості проводили археологічні розкопки, а дослідники в назві поєднали «легендарну» засновницю монастиря та парк, де росли багатовікові дерева. Очевидно, що «княжна Олена» – мандрівний легендарний мотив, який закріпився в історії Підгорецького монастиря та Пліснеського городища.
