5 жовтня 2026 року старший науковий співробітник відділу української мови Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, к.ф.н. Ольга ЗАНЕВИЧ на запрошення завідувача катедри української мови ім. Івана Ковалика Львівського національного університету ім. Івана Франка, к.ф.н. Уляни Добосевич прочитала гостьову лекцію «Джерела української мови XVII ст.: манускрипти, збережені у Франції» для студентів другого курсу ОП «Українська мова та література». Такі зустрічі вже стали доброю традицією у вивченні історії української літературної мови.
«Княжна Олена»: вигадана чи реальна постать в історії Пліснеська
На основі аналізу писемних та археологічних джерел з’ясовано місце «княжни Олени» в історії Пліснеського городища та Підгорецького монастиря Чину Святого Василія Великого. Археологічні матеріали підтверджують, що у ХІІ–ХІІІ ст. на території урочища Оленин Парк існувала невелика дерев’яна церква.
Констатовано, що існують різні версії походження та існування «княжни Олени». Окрему увагу приділено першоджерелам, де ідеться про «княжну Олену», – літопис і хроніка Підгорецького монастиря (ведеться з другої половини XVII ст.) та «Синопсисі» цього ж чернечого осідку.
Встановлено, що з легендарним мотивом про «княжну Олену» пов’язана й назва одного з місцевих урочищ – Оленин Парк. Сьогодні під цією назвою відома найбільш укріплена ділянка слов’янського й давньоруського городищ. На початку ХХ ст. у вказаній місцевості проводили археологічні розкопки, а дослідники в назві поєднали «легендарну» засновницю монастиря та парк, де росли багатовікові дерева. Очевидно, що «княжна Олена» – мандрівний легендарний мотив, який закріпився в історії Підгорецького монастиря та Пліснеського городища.
