DOI https://doi.org/10.33402/pp.2025
Зазначено, що політика пам’яті – це сукупність державних, суспільних і культурних практик/стратегій, спрямованих на формування, підтримку та трансформацію колективної пам’яті про історичні події, постаті й процеси. Проаналізовано трансформацію політики пам’яті в умовах російсько-української війни, розглянуто історичні наративи, що формуються у сучасному публічному просторі, зокрема у шкільних підручниках, музеях, меморіальних практиках і медіа, визначено їхню роль у конструюванні колективної ідентичності та підтримці державної стратегії протидії російській агресії. Досліджено механізми впровадження політики пам’яті на державному рівні, включно з законодавчими ініціативами, урядовими програмами та діяльністю органів місцевого самоврядування. Розглянуто перспективи розвитку політики пам’яті у постконфліктному періоді, передусім інституціоналізацію національних пам’яткових практик та їх інтеграцію в освітні та соціокультурні програми.
Для науковців, державних службовців, педагогів, студентів, а також усіх, хто цікавиться історією України, питаннями національної безпеки, військово-стратегічного планування та, звичайно, політики пам’яті.