Представлено погляди українських і зарубіжних авторів на обставини, що призвели до розколу Організації українських націоналістів (ОУН) у 1940 р. Звернено увагу на питанні т. зв. «зради» в націоналістичному середовищі. Здійснено класифікацію причин кризової ситуації у підпільній організації. Передбачено перспективні напрями дослідження проблеми.
Виділено дві групи пріоритетних причин розколу ОУН 1940 р.: внутрішньоорганізаційні та зовнішні. Із першої групи дослідники виокремили такі причини: тактичні (Степан Ленкавський, Петро Мірчук, Володимир Косик, Михайло Коваль, Ришард Тожецький (Ryszard Torzecki) та ін.), психологічні (Зенон Пеленський, Іван Патриляк) й особистісні (Зиновій Книш, Олександр Іщук). Зазначено, що зовнішні причини розколу були зумовлені німецьким (Анатолій Кентій) або радянським (Ігор Гаврилів) чинниками. Констатовано, що в історичній літературі немає однозначної відповіді на питання: чи була зрада в ОУН? Стверджено рацію проф. Станіслава Кульчицького (який, до речі, очолював робочу групу істориків при Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА (Української повстанської армії)), коли він говорив, що зради з боку найближчого оточення Євгена Коновальця не було, а необхідно говорити про запроданство окремих членів, наприклад, Романа Барановського.
Констатовано, що через відсутність надійних історичних джерел і свою заполітизованість немає перспективи вивчення питання про т. зв. «архів Сеника». Тим не менше, вказано потребу продовження дослідження відносин крайової екзекутиви ОУН і Проводу українських націоналістів (ПУН) у 1929–1940 рр. Наголошено, що в контексті політики національної пам’яті в Україні важливе завдання істориків – глибоко проаналізувати уроки розколу ОУН 1940 р., адже сьогодні дуже актуальне питання консолідації та єдності не тільки націоналістичних структур, а й усіх національно-державницьких сил.
історіографія, історіографічне джерело, ОУН, зрада, розкол.
The study presents views of Ukrainian and foreign authors on the circumstances that led to the split of the OUN in 1940, pays attention to the so-called "betrayals" in the nationalist environment, carried out the classification of the causes of the crisis in the underground organization, provides promising areas of research problems.
There are two groups of priority reasons for the split of the OUN in 1940: internal and external. From the first group, some researchers have singled out the following factors: tactical (Stepan Lenkavskyi, Petro Mirchuk, Volodymyr Kosyk, Mykhailo Koval, Ryszard Torzecki, etc.), psychological (Zenon Pelenskyi, Ivan Patryliak) and personal (Zynovii Knysh, Oleksandr Ischuk) character. External causes of the split were due to German (Anatolii Kentii) or Soviet (Ihor Havryliv) factors. In the historical literature, there is no unambiguous answer to the question: was there betrayal in the OUN? Right-wing professor Stanislav Kulchytskyi, who was in charge of a historical working group at the Government Commission for the Study of the OUN and UPA, stated there was no betrayal by Yevhen Konovalets' inner circle. It is necessary to talk about the betrayal of individual OUN members, such as Roman Baranovskyi.
It is alleged that due to the absence of reliable historical sources and its politicization has no prospects of study question about the so-called «Archive of Senyk». Nevertheless, historians should continue exploring the relationship between the OUN Regional Executive and the Ukrainian Nationalist Leadership in 1929–1940. It is emphasized that in the context of Ukrainian national memory policy, historians' important task is a deep analysis of the lessons of the OUN split 1940. After all, the question is very relevant to today's consolidation and unity not only nationalist structures but also all national-state one's forces.
На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 13 листопада 2025 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Заболотнюка Ігоря Олександровича на здобуття ступеня доктора за спеціальністю В9 Історія та археологія.