Проаналізовано особливості та рівень дослідження українською зарубіжною і радянською історіографіями діяльності Організації українських націоналістів (ОУН) у 1930–1940-х роках. Здійснено історіографічне осмислення та порівняльний аналіз праць із цієї проблеми, описано методологічне й ідейне протистояння українських зарубіжних і радянських авторів. Визначено дискусійні, найменш дослідженні питання та зроблено висновок, що в радянській історіографії щодо українського націоналістичного руху формувався «образ ворога», фальсифікувалися події. Підсумовано, що загальноприйнятими твердженнями радянських істориків були звинувачення керівництва ОУН у співпраці з німецькими спецслужбами та польським урядом, а також закиди про керівний вплив на ОУН УГКЦ (Української Греко-Католицької Церкви).
Наголошено, що радянські автори вводили до наукового обігу документальні джерела радянських спецслужб, у яких подавали численні факти співпраці населення з ОУН і дані її активної діяльності на Західній Україні. А також відзначено, що велика кількість історичних праць із цієї проблеми вказують на її вагомість та актуальність у 1950–1980-х роках. З’ясовано, що значний здобуток української зарубіжної історіографії вказаної проблеми – перше поглиблене вивчення різних аспектів діяльності ОУН і створення значного наукового доробку. Водночас зауважено, що в методологічному плані ці дослідження перебували на межі мемуаристики й історичної розвідки, адже на їх зміст вплинула належність авторів до певної течії українського націоналістичного руху.
Вказано, що характерною рисою значної частини українських зарубіжних публікацій була політизованість у викладі матеріалу, свідоме замовчування невигідних для себе проблем та приховування фактів, однак саме українські зарубіжні історики довели, що в 1930–1950-х роках вагомою політичною силою на західноукраїнських теренах був український націоналістичний рух, який набув безпрецедентного розвитку та популярності. Проаналізовано спогади учасників визвольного руху, які стали важливим доробком української зарубіжної історіографії. Висновано, що й українська зарубіжна, і радянська історіографії були активними репрезентантами протистояння політичних систем, які конкурували, а їхні дослідження не відповідають критеріям науковостіукраїнська зарубіжна історіографія, радянська історіографія, сучасна українська історіографія, Організація українських націоналістів, український націоналістичний рух.
Shysh, A. Z. (1982). Z chuzhoho holosu. Uzhhorod: Karpaty [in Ukrainian].
The article analyzes the level and features of research
of OUN activities in the 1930–1940s by Ukrainian foreign and Soviet
historiography. A historiographical reflection and comparative analysis of
works on this problem are carried out, the methodological and ideological
confrontation of Ukrainian foreign and Soviet authors is described. The author
describes the debatable, the least researched issues and concludes that in the
Soviet historiography regarding the Ukrainian nationalist movement, an
"image of the enemy" was formed, events were falsified. It was summed
up that the generally accepted statements among Soviet historians were charges
of the OUN leadership in collaboration with the German intelligence and the
Polish government, as well as allegations of leading influence on the OUN of
the Ukrainian Greek Catholic Church (UGCC). It is emphasized that the Soviet
authors introduced the documentary sources of the Soviet special services into scientific circulation, in which many facts of the
population's cooperation with the OUN and information about its activity in
Western Ukraine were presented. A large number of historical works on this
issue underscore its significance and relevance in the 1950-1980s. The author
finds that the first in-depth study of various aspects of the activities of the
OUN and the creation of a significant scientific heritage are the main
achievements of the Ukrainian foreign historiography on this issue. At the same
time, she notes that, from a methodological point of view, these researches
were on the border between memoirs and historical studies since they were
influenced by authors' affiliation with a particular group of the Ukrainian
nationalist movement. It is pointed out that the specifics of a significant
part of Ukrainian foreign publications was the material politicization, the deliberate
concealment of unfavorable problems, and facts. However, Ukrainian foreign
historians proved that in the 1930-1950s, the Ukrainian nationalist movement,
which gained unprecedented development and popularity, was a significant
political force in Western Ukraine. The memoirs of participants of the
liberation movement, which became an important achievement of Ukrainian foreign
historiography, are analyzed. The author concludes that both Ukrainian foreign
and Soviet historiography were active representatives of the confrontation of
competing political systems, and their research do not meet the criteria of
science.
Shysh, A. Z. (1982). Z chuzhoho holosu. Uzhhorod: Karpaty [in Ukrainian].
На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 13 листопада 2025 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Заболотнюка Ігоря Олександровича на здобуття ступеня доктора за спеціальністю В9 Історія та археологія.