Михайло Сорока – моральний символ борців за волю України 1940–1980-х років

Автор

Юрій ЗАЙЦЕВ

DOI

https://doi.org/10.33402/nd.2019-7-234-243

Анотація

Констатовано, що дослідження історії українського національно-визвольного руху ХХ ст. передбачає з’ясування не лише глобальних процесів і знакових подій, а, що надзвичайно важливо, ролі конкретних його діячів у контексті політичних обставин реального часу й соціальних змін. Розглянуто достатньо широку джерельну базу, насамперед документи радянських спецслужб, більшість з яких досі не оприлюднені. На фоні складних життєвих перипетій показано духовну й ідейну цілісність характеру Михайла Сороки, його високу інтелігентність, ґрунтовну освіченість, європейськість мислення, лідерські якості, твердість у відстоюванні власних поглядів та ігнорування підступних кадебістських спокус, талант організатора, толерантність у товариських взаєминах, самопосвяту величній перспективі створення самостійної демократичної Української держави.

Зазначено, що важливою складовою особистого життя М. Сороки було одруження з відомою членкинею Організації українських націоналістів (ОУН) та її крайового проводу Катериною Зарицькою. Представлено короткий виклад її унікального життєпису, який не в змозі означити всієї багатогранності й трагічності подвижницького чину цієї особи, але переконливо ілюструє антилюдяність більшовицько-комуністичного режиму.

Особливу увагу зосереджено на промові М. Сороки на судовому процесі 1953 р. у Сиктивкарі, який фактично був обвинувальним висновком радянському режиму. У ньому наголошено, що кожен народ має право на гідне життя з «повною свободою совісті, думки, слова та зібрань», а здобути його він зможе лише в самостійній державі. Зазначено, що інструментом досягнення цієї мети М. Сорока вважав передані предками непокірність і почуття справедливості, заявляючи, що «якщо на нас не будуть нападати – безперечно, нам не потрібно боронитись».

Ключові слова

Михайло Сорока, Катерина Зарицька, арешт, суд, ув’язнення, ОУН-Північ, повстання, самостійна Україна, реабілітація

Повний текст

Завантажити оригінал

Посилання

Bilynskyi, A. (1961). V kontstaborakh SRSR. 1944–1955. Spohady i sposterezhennia. Munich; Chicago: Vyd-vo "Orlyk" [in Ukrainian].
Bondaruk, L. V. (2001). Mykhailo Soroka. Drohobych: Vidrodzhennia [in Ukrainian].
Horyn, B. (2008). Arystokrat dukhu. In B. Horyn, Ne tilky pro sebe: dokum. roman-kolazh: u 3-kh kn (Vol. 2, p. 208). Kyiv: Univ. vyd-vo PULSARY [in Ukrainian].
Horyn, B. (2008). Ne tilky pro sebe: dokum. roman-kolazh: u 3-kh kn (Vol. 2). Kyiv: Univ. vyd-vo PULSARY [in Ukrainian].
Horyn, M. (2009). Mykhailo Soroka. In M. Horyn, Zapalyty svichu/Kharkivska pravozakhysna hrupa (pp. 68–69). Kharkiv: Prava liudyny [in Ukrainian].
Kandyba, I. (1996, Serpen). Khvala nezlamnym bortsiam banderivskoho dukhu za voliu Ukrainy. Neskorena natsiia (Lviv), 8 [in Ukrainian].
Kuk, V. (2001). Spomyny pro Mykhaila Soroku, Volodymyra Horbovoho, Hryhoriia Pryshliaka ta Sviatoslava Karavanskoho. Zona (Kyiv), 15, 127–134 [in Ukrainian].
Onyshko, L. (2007). "Nam sontse vsmikhalos kriz rzhavii hraty…". Kateryna Zarytska v ukrainskomu natsionalno-vyzvolnomu rusi. Toronto; Lviv: Litopys UPA [in Ukrainian].
Osadchyi, M. (1971). Bilmo. Avtobiohrafichnyi narys. Paris; Baltimore: Ukrainske vydavnytstvo "Smoloskyp" im. V. Symonenka [in Ukrainian].
Radyhin, A. (1974). Zhyttia v mordovskykh kontstaborakh zblyzka. Munich [in Ukrainian].
Soroka, B. (2014). Perepokhovannia tata. In B. Soroka, Spohady (pp. 151–154). Lviv: SPOLOM [in Ukrainian].
Soroka, B. (2014). Spohady. Lviv: SPOLOM [in Ukrainian].
Soroka, M. (1973). Syliuety nepokirnykh. Vyzvolnyi shliakh, 4–5(301-302), 385 [in Ukrainian].
V pokloni velykomu synovi Ukrainy sl. p. Mykhailovi Sorotsi. (1991). Vyzvolnyi shliakh, 12, 1465–1466 [in Ukrainian].
Zaitsev, Yu. (Comp.). (2014). Obvynuvachuietsia Mykhailo Soroka. Slidchi spravy 1940–1950-kh rokiv. Kyiv: Smoloskyp [in Ukrainian].

Author

Yurii ZAYTSEV

DOI

https://doi.org/10.33402/nd.2019-7-234-243

Annotation

A study of the history of the Ukrainian national liberation movement of the 20th century involves explaining not only global processes and milestones, but, crucially, the role of specific figures in this movement in the context of real-time political circumstances and social changes. The proposed article is based on a sufficiently wide source base, first of all, on documents of the Soviet special services, mostly unpublished. The author considers his task to show the spiritual and ideological integrity of the character of Mykhailo Soroka, his high intelligence, thorough education, European thinking, his leadership qualities, firmness in defending his views and ignoring the insidious KGB temptations, a talent of the organizer, tolerance in comradely relations, self-initiation to the majestic prospect of creating an independent democratic Ukrainian state.

An important component of M. Soroka's personal life was his marriage to a well-known member and regional leader of OUN Kateryna Zarytska. A brief account of her unique biography fails to outline the multifaceted nature and tragedy of this person's selfless. However, it clearly illustrates the anti-humanity of the Bilshovyk-communist regime.

M. Soroka's speech at the trial of 1953 in Syktyvkar deserves special attention. It was an indictment of the Soviet regime. He stressed that every nation has the right to a dignified life with "full freedom of conscience, thought, speech and assembly." Moreover, he can get it only in an independent state. Soroka considered the ancestry of disobedience and a sense of justice as an instrument of achieving this aim. He stated that "if we are not attacked, we certainly do not need to defend ourselves."

Keywords

Soroka, Zarytska, arrest, court, detention, OUN-North, uprising, independent Ukraine, rehabilitation.

Full text

Download the original

Reference

Bilynskyi, A. (1961). V kontstaborakh SRSR. 1944–1955. Spohady i sposterezhennia. Munich; Chicago: Vyd-vo "Orlyk" [in Ukrainian].
Bondaruk, L. V. (2001). Mykhailo Soroka. Drohobych: Vidrodzhennia [in Ukrainian].
Horyn, B. (2008). Arystokrat dukhu. In B. Horyn, Ne tilky pro sebe: dokum. roman-kolazh: u 3-kh kn (Vol. 2, p. 208). Kyiv: Univ. vyd-vo PULSARY [in Ukrainian].
Horyn, B. (2008). Ne tilky pro sebe: dokum. roman-kolazh: u 3-kh kn (Vol. 2). Kyiv: Univ. vyd-vo PULSARY [in Ukrainian].
Horyn, M. (2009). Mykhailo Soroka. In M. Horyn, Zapalyty svichu/Kharkivska pravozakhysna hrupa (pp. 68–69). Kharkiv: Prava liudyny [in Ukrainian].
Kandyba, I. (1996, Serpen). Khvala nezlamnym bortsiam banderivskoho dukhu za voliu Ukrainy. Neskorena natsiia (Lviv), 8 [in Ukrainian].
Kuk, V. (2001). Spomyny pro Mykhaila Soroku, Volodymyra Horbovoho, Hryhoriia Pryshliaka ta Sviatoslava Karavanskoho. Zona (Kyiv), 15, 127–134 [in Ukrainian].
Onyshko, L. (2007). "Nam sontse vsmikhalos kriz rzhavii hraty…". Kateryna Zarytska v ukrainskomu natsionalno-vyzvolnomu rusi. Toronto; Lviv: Litopys UPA [in Ukrainian].
Osadchyi, M. (1971). Bilmo. Avtobiohrafichnyi narys. Paris; Baltimore: Ukrainske vydavnytstvo "Smoloskyp" im. V. Symonenka [in Ukrainian].
Radyhin, A. (1974). Zhyttia v mordovskykh kontstaborakh zblyzka. Munich [in Ukrainian].
Soroka, B. (2014). Perepokhovannia tata. In B. Soroka, Spohady (pp. 151–154). Lviv: SPOLOM [in Ukrainian].
Soroka, B. (2014). Spohady. Lviv: SPOLOM [in Ukrainian].
Soroka, M. (1973). Syliuety nepokirnykh. Vyzvolnyi shliakh, 4–5(301-302), 385 [in Ukrainian].
V pokloni velykomu synovi Ukrainy sl. p. Mykhailovi Sorotsi. (1991). Vyzvolnyi shliakh, 12, 1465–1466 [in Ukrainian].
Zaitsev, Yu. (Comp.). (2014). Obvynuvachuietsia Mykhailo Soroka. Slidchi spravy 1940–1950-kh rokiv. Kyiv: Smoloskyp [in Ukrainian].

Оголошення:

Усі оголошення

Новини:

Світлого Великодня!

Щирі вітання з Великоднем! Христос воскрес!

Науковці Інституту українознавства взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують»

У березні 2024 року науковці відділу української мови Інституту українознавства Національної академії наук України взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують», які ініціювала катедра української мови Національного університету «Львівська політехніка».