Висвітлено окремі аспекти використання представниками націоналістичного крила національного руху Опору періоду Другої світової війни військового досвіду учасників українських збройних формувань часу національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. Акцентовано на подіях постання та розвитку в Галичині окремих тактичних одиниць структури Української народної самооборони в період другої половини 1943 р. Виокремлено випадки причетності до розбудови цих збройних відділів зокрема та військової підготовки представників націоналістичного підпілля у краї загалом ветеранів Легіону Січових стрільців, Української Галицької армії (УГА) та військових формувань Української Народної Республіки (УНР). Ці факти проаналізовано в контексті розвитку концепції національного війська в середовищі керівних кіл українських націоналістів на різних етапах гітлерівсько-радянської війни (1941–1945). Окреслено основні етапи еволюції бачення керівництвом українського націоналістичного руху процесу розбудови вітчизняних збройних сил.
Виокремлено причини та чинники, які впливали на поступове зміщення уваги від ідеї створення регулярного війська до ідеї розгортання партизанської форми боротьби з окупаційними режимами. Проаналізовано зовнішні та внутрішні передумови, що обумовили розширення географії збройного опору окупантам. Виокремлено регіональну специфіку у процесах розгортання мілітарних структур під егідою представників націоналістичного крила національного руху Опору.
Представлено бачення представниками тодішнього напряму суспільно-політичного життя краю ролі збройних сил у справі реалізації ідеї національної державності. Розкрито особливості ідеологічного обґрунтування збройного чину. При цьому наголошено на факті постання традиції боротьби за втілення державницьких устремлінь нації.
традиція, збройні сили, державність, рух Опору, націоналізм.
The article covers some aspects of the use of military experience of Ukrainian armed groups of the period of the national liberation struggle 1917–1921 by the members of the nationalist wing of the national resistance movement during World War II.
Much attention is given to measures aimed at the development of tactical units of the structure of the Ukrainian People's Self-Defense (Ukrainska Narodna Samooborona; UNS) in the second half of 1943 in Galicia.
These facts are analyzed in the context of the development of a national army concept among leaders of Ukrainian nationalists at the various stages of the Nazi-Soviet war (1941–1945). The main stages of their vision evolution of the development process of the domestic armed forces are outlined. The author highlights the reasons and the factors of shifting focus from the idea of creating a regular army to the idea of deploying a partisan form of struggle against the occupation regimes, characterized the role of the armed forces in the implementation of the idea of national statehood. The specifics of the ideological motive of the armed struggle are revealed with emphasis on the tradition of struggle for the nation's interest.
The paper also concentrates on external and internal preconditions for expanding the geography of armed resistance to the occupiers, regional specifics in the processes of deployment of military structures run by the nationalist wing of the Ukrainian resistance movement.
На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 13 листопада 2025 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Заболотнюка Ігоря Олександровича на здобуття ступеня доктора за спеціальністю В9 Історія та археологія.