РОЛЬ ЄВГЕНА КОНОВАЛЬЦЯ У СТВОРЕННІ ГАЛИЦЬКО-БУКОВИНСЬКОГО КУРЕНЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ ТА УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ У ВІДОБРАЖЕННІ УКРАЇНСЬКОЇ ЗАРУБІЖНОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ

Автор
НАДУРАК Наталія
DOI
10.33402/nd.2021-9-120-133
Анотація

Проаналізовано особливості й рівень дослідження українською зарубіжною історіографією діяльності Євгена Коновальця, зокрема його внесок у створення ГБКCC та УВО. Здійснено історіографічне осмислення та порівняльний аналіз праць із цієї проблеми. Визначено дискусійні й найменш дослідженні питання теми в українській зарубіжній історіографії. Проаналізовано спогади учасників визвольного руху, які стали важливим доробком української зарубіжної історіографії. Висновано, що у працях українських зарубіжних авторів зібрано й узагальнено значний фактичний матеріал, що ґрунтується на спогадах учасників подій і джерелах. З’ясовано, що значним здобутком української зарубіжної історіографії стало перше поглиблене вивчення процесу становлення ГБКСС і УВО та створення значного наукового доробку.

Водночас зауважено, що в методологічному плані ці дослідження здебільша перебували на межі мемуаристики й історичної розвідки. Підсумовано, що саме українські зарубіжні дослідження стали базою сучасних українських розробок цієї проблеми, адже переважно їхні автори були безпосередніми учасниками подій; опираючись на власні спогади та джерела, вони досить яскраво й ґрунтовно відобразили тогочасні події, проте ці праці містять емоційні, суб’єктивні оцінки, а постать Є. Коновальця у них ідеалізована. Акцентовано, що у творах зарубіжних авторів недостатньо розкрито обставини створення ГБКСС, зокрема значення зовнішньополітичних чинників. Також зазначено, що зарубіжні автори достеменно не з’ясували часових меж створення УВО. Констатовано, що однак в останнє десятиліття з’явилася низка українських наукових досліджень, які об’єктивно й ґрунтовно розкривають роль видатної постаті у створенні цих організацій, спростовують міфи й стереотипи. Відзначено, що велика кількість історичних праць із цієї проблеми вказує на її вагомість та актуальність.
Ключові слова
українська зарубіжна історіографія, Українська революція 1917–1921 рр., Українська Центральна Рада, Галицько-Буковинський курінь січових стрільців, Українська військова організація, Євген Коновалець.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
NADURAK Nataliia
DOI
10.33402/nd.2021-9-120-133
Annotation

The study analyzes the features and level of research by the Ukrainian foreign historiography of the activities of Yevhen Konovalets, in particular, his contribution to creating the Halychyna-Bukovyna Battalion of the Sich Riflemen (HBBSR) and the Ukrainian Military Organization (UMO). A historiographic reflection and comparative analysis of the works on this problem are carried out. The debatable and least researched issues of the issue in Ukrainian foreign historiography are identified. The memoirs of the participants of the liberation movement, which became an important achievement of Ukrainian foreign historiography, are analyzed. It is concluded that significant factual material based on the memories of participants and sources is collected and summarized in the works of Ukrainian foreign authors. It was found that the first in-depth study of the process of formation of HBBSR and UMO is a significant achievement of the Ukrainian foreign historiography of this problem. At the same time, it is noted that, from a methodological point of view, these researches were on the border between memoirs and historical studies. It was concluded that it was Ukrainian foreign studies that became the basis of modern Ukrainian studies of this problem, because, in the majority, their authors were direct participants in the events. Based on their own memories and sources, they quite vividly and thoroughly reflected the events of that time. However, these works contain emotional, subjective assessments. The figure of Yevhen Konovalets was idealized in them. It is emphasized that the works of foreign authors do not sufficiently reveal the circumstances of the creation of HBBSR, in particular the importance of foreign policy factors. Also, the time frame for the creation of the UMO has not been clarified by foreign authors. However, in the last decade, a number of scientific studies have appeared that objectively and thoroughly reveal the role of Yevhen Konovalets in creating these organizations. It is noted that a large number of historical works on this issue indicate its importance and relevance.

Keywords

Ukrainian foreign historiography, Ukrainian Revolution of 1917–1921, Central Council of Ukraine, Halychyna-Bukovyna Battalion of the Sich Riflemen, Ukrainian Military Organization.

Оголошення:
Новини:

Особливості політики памʼяті в Центрально-Східній Європі в останні 20 років: меморіалізація, деколонізація, протидія пропаганді (дискусії істориків, політиків, дипломатів, управлінців)

19 жовтня 2026 р. у Києві відбувся науковий Форум, присвячений 20-ттю Українського інституту національної пам'яті. В рамках Форуму відбулася панельна дискусія “Особливості політики памʼяті в Центрально-Східній Європі в останні 20 років: меморіалізація, деколонізація, протидія пропаганді”, в якій взяв участь наш колега, доктор історичних наук Микола Литвин.  Модератор дискусії, Голова Інституту Олександр Алфьоров зосередив увагу учасників на головних викликах в політиці пам'яті останніх двох десятиліть, сучасних методах меморіалізації та практиках вшанування діячів української історії.

Поділля у ХІХ–ХХ століттях – спільна спадщина, окрема пам’ять: діалог українських та польських істориків

20–21 жовтня 2026 року в Кракові та Кам’янці-Подільському проходила Міжнародна наукова конференція «Поділля у ХІХ–ХХ століттях – спільна спадщина, окрема пам’ять». Її організували Східноєвропейська комісія Польської академії знань, Інститут історії Яґеллонського університету (професори Адам Свйонтек та Віталій Нагірний) і Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка. Старша наукова співробітниця відділу "Центр дослідження українсько-польських відносин" Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, кандидатка історичних наук Олена Аркуша виступила з доповіддю, в якій проаналізувала образи галицького Поділля в українській мемуаристиці зламу ХІХ–ХХ століть. Перечитані під цим кутом зору спогади Олександра Барвінського, Євгена Олесницького, Богдана Лепкого, Яцка Остапчука, Іванни Блажкевич та ін. показали, що образ малої батьківщини («золотого Поділля») був важливою частиною їх ідентичності, тисячами досвідів бринів у дорослому житті, був постійно присутнім ностальгією за дитинством, юністю, рідними людьми та краєвидами. 
Конференція стала також місцем обміну досвідом між науковцями та викладачами університетів двох країн.