На основі аналізу попередніх напрацювань дослідників та архівних джерел розкрито становище головних українських музейних інституцій Львова напередодні окупації Західної України Радянським Союзом у вересні 1939 р. Зазначено, що у краї нараховувалося чимало музейних установ, які зберігали та популяризували великий пласт історико-культурної спадщини народів, що здавна замешкували територію Галичини. Встановлено, що серед українських музеїв найпотужнішими залишалися Національний музей у Львові, створений 1905 р. з ініціативи митрополита Андрея Шептицького, та Музей наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Зазначено, що обидві установи за понад три десятка років поповнили свої фондосховища поважними етнографічними колекціями й артефактами.
Доведено кардинальну зміну ситуації після 17 вересня 1939 р. З’ясовано, що радянська окупаційна влада провела детальну ревізію всіх музеїв Львова та здійснила їхню масштабну реорганізацію, зокрема бездумно розформувала цілісні етнографічні колекції Музею НТШ у Львові, Музею ім. Дідушицьких, Міського етнографічного, Мистецького промислу та Музею ім. Любомирських. Зазначено, що на основі їхніх етнографічних колекцій і виник Львівський державний етнографічний музей. Вказано, що всі музейні заклади Галичини відтепер повинні були обслуговувати ідеологічні потреби тоталітарної машини радянської пропаганди.
Завдяки аналізу документів з Державного архіву Львівської обл. висвітлено головні напрями роботи Етнографічного музею та його поетапну ідеологізацію, що виявилася у пріоритеті більшовицької пропаганди – організовані впродовж кінця 1939 р. – першої половини 1941 р. виставки, лекторії, формування експозиційних ансамблів тощо суворо відповідали «марксистсько-ленінській» ідеології та «класовому» підходу. З’ясовано, що будь-яку його публічну діяльність контролювали відповідні партійно-ідеологічні установи та партійні чиновники. Зазначено, що після нацистської окупації 1941–1944 рр. Львівський державний етнографічний музей знову повернувся в радянські більшовицько-пропагандивні реалії. Відтак констатовано, що події осені 1939 р., пов’язані з окупацією Західної України Радянським Союзом і насадженням більшовизму, докорінно змінили музейний ландшафт м. Львова. Стверджено, що більшість музейних збірок нова радянська влада розформувала та створила на їхній основі нові музеї, головне завдання яких від тепер мало полягати у пропаганді «марксистсько-ленінського» підходу.