УКРАЇНЦІ ЧИ ПОЛЯКИ? СТРАТЕГІЇ ВИЖИВАННЯ ПОЛЯКІВ-СПЕЦПОСЕЛЕНЦІВ У 1940–1950-х РОКАХ У ТОТАЛІТАРНІЙ ДЕРЖАВІ (за матеріалами архіву Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області)
На основі секретних документів архіву Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській обл. визначено низку поведінкових стратегій виживання польського населення на Західній Україні в 40–50-х роках ХХ ст. Простежено, що після Другої світової війни на тлі депортаційних процесів серед місцевих поляків набули поширення тенденції запису себе в сільських радах українцями, приховування і замовчування польської національності. Викрито особливості сприяння поляками українським повстанцям. З’ясовано причини допомоги воїнам УПА: від примусу, родинних зв’язків до особистого вибору. Звернено увагу, що поляки, підозрювані органами МДБ у «бандпосібництві» УПА, засуджені як українці. Перелічено документи, у яких записано українську національність. Детально проаналізовано облікові й особові справи обвинувачених.
Розкрито невідомі раніше біографічні епізоди поляків-спецпоселенців. Показано, як у ході кримінальної справи й висунення звинувачень розкривається їхня польська національність. Визначено, що реабілітація польського походження була стратегією виживання у складних умовах, щоб розвіяти підозри в допомозі ОУН, уникнути виселення на спецпоселення до Сибіру чи ув’язнення. Поетапно простежено подальші стратегії засуджених на спецпоселення – написання заяв, прохань, звернень, автобіографій з обґрунтуванням довоєнної польської національності. Вказано їхню мету – скориставшись польським походженням, виїхати із трудових таборів Сибіру до Польської Республіки чи повернутися додому. Зауважено, що повертатися додому спецпоселенцям було заборонено, проте попри документально непідтверджену польську національність радянська влада дозволяла виїзд до Польщі лише на основі звернень польських родичів. Також вказано результати цих стратегій і подальшу долю спецпоселенців.
Some behavioral strategies for the survival
of the Polish population in Western Ukraine in the 40–50s of the 20th
century were determined based on the secret documents of the Archives of the
Head Office of the Ministry of Internal Affairs in Lviv region. It is outlined
that after World War II there was a widespread tendency for Ukrainians to
enroll in village councils, to conceal and reticence the Polish nationality.
Features of Polish assistance to Ukrainian insurgents are revealed. The reasons
for helping Ukrainian Insurgent Army (UIA) soldiers have been clarified: from
coercion and family ties to personal choice. It was noted that Poles, suspected
by the MGB of «gang involvement» in the UIA, were convicted as Ukrainians. The
documents in which their Ukrainian nationality is written are listed. The accounting
and personal files of the accused were analyzed in detail.
Previously unknown biographical episodes
of Polish special settlers have been revealed. Their Polish nationality is
revealed in the course of the case and accusations are made to dispel suspicions
of aiding the OUN. Rehabilitation of Polish ancestry was a strategy for
survival in difficult conditions. This was done to avoid deportation to special
settlements in Siberia or imprisonment. Further strategies of substantiation of
pre-war Polish ancestry in special settlements and their purpose are gradually
traced, namely: due to Polish origin from leaving the Soviet Union to Poland,
or returning home. It was noted that special settlers were forbidden to return
home, but the Soviet authorities allowed them to travel to Poland only based on
applications from Polish relatives, despite the documented Polish nationality.
Also, the results of these strategies and the fate of special settlers are
indicated.
Ukrainians, Poles, nationality, special
settlements, survival strategies, Western Ukraine, Poland.
Всеукраїнська наукова конференція «Історичні читання пам’яті професора Леонтія Войтовича»
Презентація монографії Василя Ільницького та Миколи Посівнича «Василь Регей (“Кіт”): «Історія народу пишеться долями людей»
14 травня 2024 р. в актовій залі Дрогобицького державного педагогічного університету (ДДПУ) ім. І. Франка відбулася презентація монографії д. і. н., професора Василя Ільницького та к. і. н., старшого наукового співробітника відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Миколи Посівнича «Василь Регей (“Кіт”): «Історія народу пишеться долями людей». Модерував подію д.і.н., професор Андрій Сова.