21 квітня 2026 року в Інституті українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України відбулася відкрита лекція кандидата історичних наук, доцента кафедри історії Центральної та Східної Європи і спеціальних галузей історичної науки Карпатського національного університету імені Василя Стефаника, стажиста Центру дослідження українсько-польських відносин Миколи Дмитровича Вітенка на тему «Цифрові інструменти та ресурси сучасних історичних досліджень». Захід зібрав аспірантів, науковців Інституту українознавства ім. І. І. Крип'якевича НАН України, Інституту історії України НАН України, викладачів Львівської політехніки, Львівського національного університету імені Івана Франка.
ЗАРОДЖЕННЯ ТА СТАНОВЛЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-МЕДІЙНИХ СТРУКТУР ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В 1991–2014 РОКАХ
Розглянуто процес утворення й трансформації структур зв’язків із
громадськістю в системі Міністерства оборони України: пресцентрів у
командуваннях родів і видів військ (сил) Збройних сил України, пресслужб
оперативних командувань, посад пресофіцерів дивізійної (бригадної) ланки, а
також супутній процес оптимізації чисельності військових друкованих періодичних
видань у 1991–2014 рр.
Основну увагу зосереджено на дослідженні джерельного комплексу відомчих
організаційно-розпорядчих актів із питань діяльності структур зв’язків із
громадськістю і документів, які зберігаються в особистих архівах колишніх
працівників пресслужб оперативних командувань за період, визначений
хронологічними межами наукової розвідки. Більшість джерел введено до наукового
обігу вперше.
Встановлено, що Україна – одна з перших країн колишнього СРСР, яка
створила систему зв’язків із громадськістю у власних збройних силах, що є
свідченням демократичного шляху розвитку держави. Доведено, що, незважаючи на
суттєве скорочення кількості військових засобів масової інформації і постійний
пошук оптимальної моделі інформаційно-медійного супроводження заходів військового
будівництва в Україні, вдалося зберегти кваліфікованих фахівців-журналістів та надалі
забезпечувати виконання завдань за призначенням.
The article considers the process of formation and
transformation of public relations structures in a system of the Ministry of
Defense of Ukraine: press centers in commands of families and types of troops
(forces) of the Armed Forces of Ukraine, press services of operational
commands, positions of divisional (brigade), as well as the accompanying
process of optimizing the number of military printed periodicals in 1991–2014.
The main focus is on the study of the source complex
of departmental organizational and administrative acts on the activities of
public relations structures and documents stored in the personal archives of
former employees of the press services of operational commands for the period
determined by the chronological framework of scientific intelligence. Most
sources were introduced into scientific circulation for the first time.
It has been investigated that Ukraine was one of the
first countries of the former USSR to create a system of public relations in
its own armed forces, which is evidence of the democratic path of development
of our state. It is proved that despite the significant reduction in the number
of military media and the constant search for the optimal model of information
and media support of military construction activities in Ukraine managed to
retain highly qualified journalists and further ensure the implementation of
assigned tasks.
Armed Forces of Ukraine, mass media, public
relations, military press, media, information war, press service.
Відбулася Міжнародна наукова конференція «Українська мова як іноземна у вимірах сьогодення»
23-25 квітня ц.р. у Львівському національному університеті ім.Івана Франка відбулася Міжнародна наукова конференція до 30-ліття кафедри прикладного мовознавства «Українська мова як іноземна у вимірах сьогодення». Від Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАНУ у заході брала участь доктор філологічних наук, професор, ст.н.співробітник відділу української мови Ганна Дидик-Меуш, яка виступила на пленарному засіданні з темою «Історія мови і викладання української як іноземної: можливості для співпраці науковця і викладача». Доповідь викликала жвавий інтерес і засвідчила актуальність і необхідність такого напрямку досліджень.
Організатори конференції (зокрема професор Ірина Кочан і старший викладач Олександра Антонів) досягли високого рівня результату зустрічі і бажаного результату – об’єднали навколо питань про українську мову як іноземну десятки учасників (фахівців і прихильників) зі всієї України і усього світу: Грузії, Канади, США, Великобританії, Німеччини, Польщі, Словаччини, Бельгії, Кореї, Італії, Швеції та ін.
