Проаналізовано усноісторичні записи
інтерв’ю з українськими політичними в’язнями, що походили зі сімей
священнослужителів УГКЦ, громадсько активних осіб, які були членами ОУН, УПА
або ж співпрацювали та допомагали їм, мешкали в Західній Україні. Представлено
транскрипти інтерв’ю, доповнені стислими біографічними довідками репресованих
осіб, які відображають їхні життєві траєкторії. Більшість спогадів записано з
особами, репресованими в дитячому та юнацькому віці. Зазначено, що такі
особисті наративи теж мають чималий дослідницький потенціал, адже відображають
різні виміри повсякдення політичних в’язнів.
Стверджено, що досвід
арешту, нелюдські умови перебування у в’язниці та подальша депортація на місце
відбування покарання негативно впливали на здоров’я і психоемоційний стан
арештованих. Констатовано, що в таких важких умовах важливо було вижити, пристосуватися
до нової реальності, виробити психологічну стійкість. Зауважено, що у процесі
адаптації до в’язничної реальності допомагали й релігійні практики.
Зауважено, що для
збереження у в’язниці життєздатності українські політв’язні зверталися до Бога,
виготовляли вервиці, проводили спільні молитви. Встановлено, що підпільні Літургії,
уділення Таїнств звершували священнослужителі УГКЦ. Відзначено, що в табірній
системі ГУЛАГу значно важче було проводити релігійні практики, за них суворіше
карали, однак навіть у таких умовах, попри всі ризики, частина ув’язнених
збиралася на імпровізовані святкування. Зауважено, що у спецпоселенні з дещо
послабленим режимом утримання депортовані українці гуртувалися навколо священників,
які намагалися надалі здійснювати душпастирську діяльність. Встановлено, що релігійне
життя було невід’ємною складовою побуту, частиною громадського життя до ув’язнення,
а відтак єднання навколо релігійних практик посилювало зв’язок нової спільноти
українців, слугувало певним маркером національної ідентичності, допомагало
відчувати зв’язок із домом.
The oral
history recordings of interviews with Ukrainian political prisoners who came
from families of clergymen of the UGCC; socially active individuals who were
members of the OUN, UPA, or collaborated and helped them, living in Western
Ukraine were analysed. The presented interview transcripts are supplemented
with brief biographical notes of repressed individuals, which reflect their
life trajectories. Most of the memories were recorded with individuals
repressed in childhood and adolescence. Such personal narratives also have
considerable research potential, as they reflect different dimensions of the
everyday life of political prisoners.
The author noted that the experience of arrest, difficult, inhuman conditions of
imprisonment and subsequent deportation to the place of serving the sentence
negatively affected the health and psycho-emotional state of the arrested. In
such difficult conditions, difficult for physical survival and the destructive
effects of a number of stressors, it was important to survive, adapt to the new
reality, and develop psychological resilience. The author emphasized that
religious practices and rituals also helped in this process of adaptation to
prison reality.
На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 13 листопада 2025 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Заболотнюка Ігоря Олександровича на здобуття ступеня доктора за спеціальністю В9 Історія та археологія.