Розглянуто
конфлікт у Карабасі й описано його перебіг у період Другої карабаської війни.
Досліджено інформаційне протиборство як одну з основних складових гібридних
війн у контексті зазначеного конфлікту. Проаналізовано різні аспекти цієї
війни, зосереджено увагу на ролі інформаційно-психологічних операцій у
локальних конфліктах, зокрема вплив дезінформації та пропаганди на формування
громадської думки і міжнародну спільноту. Вивчено механізми поширення
дезінформації та пропаганди, а також використання інформаційно-комунікаційних
технологій, соціальних мереж й інших засобів комунікації як стратегічного
ресурсу.
Визначено
стратегії і тактики, які використовували сторони конфлікту для маніпулювання
інформаційним простором та формування образу ворога. Проаналізовано інструменти
пропаганди, які застосовували для мобілізації громадської підтримки і впливу на
міжнародну дипломатію. Досліджено, як маніпуляція інформацією може призвести до
поглиблення напруженості й ескалації конфлікту, а також як це впливає на
можливість досягнення мирного врегулювання.
Проаналізовано
ефективність заходів інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання впливу
дезінформації і пропаганди на громадську думку, політичні процеси. Розглянуто
стратегії та механізми захисту сторонами конфлікту інформаційного простору від
зовнішніх впливів і маніпуляцій.
Проаналізовано
ефективність інформаційного протиборства між Азербайджаном і Вірменією у Другій
карабаській війні, його взаємозв’язок зі соціально-економічним потенціалом
кожної країни та потенціалом використання інформаційно-комунікаційних
технологій як стратегічного ресурсу сторін конфлікту.
Зазначено, що
узагальнені результати дослідження можуть бути корисними для розробки стратегій
протидії дезінформації та пропаганді в подібних конфліктах, а також для
розвитку ефективних методів інформаційної безпеки і комунікаційної політики
національного рівня.
The article examines the nature of the conflict in Karabakh and describes its course during the Second Karabakh War. The information warfare is explored as one of the main components of hybrid wars in the context of this conflict. Various aspects of this war are analyzed, with a focus on the role of information-psychological operations in local conflicts, including the impact of disinformation and propaganda on shaping public opinion and the international community. Mechanisms for disseminating disinformation and propaganda, as well as the use of information and communication technologies, social networks, and other communication tools as a strategic resource, are discussed.
Strategies and tactics used by conflict parties to manipulate the information space and shape the image of the enemy are identified. Tools of propaganda employed for mobilizing public support and influencing international diplomacy are analyzed. The study investigates how information manipulation can lead to increased tension and conflict escalation, as well as its impact on the possibility of achieving peaceful resolution.
The effectiveness of information security measures aimed at preventing the influence of disinformation and propaganda on public opinion and political processes is assessed. Strategies and mechanisms for protecting the information space from external influences and manipulations by conflict parties are examined.
The effectiveness of information warfare between Azerbaijan and Armenia in the Second Karabakh War is analyzed, along with its correlation with the socio-economic potential of each country and the potential of using information and communication technologies as a strategic resource for the conflict parties.
The generalized results of the study may be useful for developing strategies to counter disinformation and propaganda in similar conflicts, as well as for the development of effective methods of information security and communication policy at the national level.
hybrid war, disinformation, the Second Karabakh War,
information space, informational and psychological influence, Karabakh,
propaganda.
На підставі ухвали Вченої ради Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку присудження ступеня доктора філософії та скасування рішення разової спеціалізованої вченої ради закладу вищої освіти, наукової установи про присудження ступеня доктора філософії» від 12 січня 2022 року № 44, 13 листопада 2025 р. утворено разову раду Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України з правом прийняття до розгляду та проведення разового захисту дисертації Заболотнюка Ігоря Олександровича на здобуття ступеня доктора за спеціальністю В9 Історія та археологія.