Дисидентський рух у СРСР: роль українсько-польської співпраці

Проаналізовано характерні ознаки дисидентського руху у країнах Центрально-Східної Європи, що розвивався під тиском радянської тоталітарної системи. Прослідковано хронологію подій та еволюцію опозиційної боротьби у країнах «соціалістичного табору». Виокремлено важливість революцій проти прокомуністичної влади Німецької Демократичної Республіки, Угорської Народної Республіки та Польської Народної Республіки у часи відлиги, значення діяльності дисидентів під страхом репресій у період застою та активізацію руху через пом’якшення системи в часи перебудови. Виділено значення співпраці між дисидентами різних країн та особливо наголошено на взаємодії між опозиціонерами Української РСР та ПНР. Діяльність українських та польських опозиційних організацій змінювалася під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, але опозиціонери обох країн розуміли та акцентували увагу на важливості спільної боротьби проти тоталітаризму. На основі розповідей дисидентів проаналізовано особливості та складності спільної боротьби за свободу. Зазначено, що радянська тоталітарна система активно працювала над розпаленням міжетнічної ворожнечі між двома народами, щоб уникнути їх об’єднання у боротьбі проти влади. Та дисиденти все ж активно працювали разом, внаслідок чого опозиційні «Солідарність» і Народний Рух України стали рушіями демократичних змін у Польщі та Україні під спільним гаслом «За вашу і нашу свободу».