Наукова зустріч об’єднала 50 дослідників української мови, українських богослужбових і літургійних текстів, лексикологів і лексикографів, граматистів, пам’яткознавів, перекладачів, термінологів, філологів-культурологів в Україні та поза її межами. У конференції взяли активну участь наукові працівники Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України.
ПАРАФІЯЛЬНЕ ЖИТТЯ ГАЛИЦЬКОї МИТРОПОЛІї ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОї ЦЕРКВИ У РОКИ ПЕРШОї СВІТОВОї ВІЙНИ: ПОВСЯКДЕННЯ ТА КРИЗОВІ ЯВИЩА
Автор
 
            Олег ПАВЛИШИН
 
        DOI
 
            https://doi.org/10.33402/zuz-2020-130-157
 
        Анотація
 
            Розглянуто життя сільських парафій Греко-Католицької Церкви в Галичині у роки 
Першої світової війни. Церква зіткнулася з кадровою проблемою: частина священників 
відступила перед росіянами, залишивши парафіян без духовної опіки, частина – виїхала в 
Росію. Російська влада у церковно-релігійній сфері проводила обережну політику й не запроваджувала православ’я тиском. Місцеві греко-католики пізнали специфіку православ’я 
через церковні практики окупантів. На православ’я перейшло близько 50 священників та 
незначна частина вірян. Унаслідок воєнних дій Церква на селі зазнала матеріальних втрат: 
зруйновано храми, реквізовано дзвони, знищено парафіяльні чи священницькі бібліотеки.
Досліджено літургійні нововведення воєнного часу: скорочення тривалості та регулярності богослужінь, спрощення процедури сповіді. З’ясовано, що продуктовий дефіцит 
спричинив економію та заміну окремих компонентів літургійного призначення.
Звернуто увагу на те, що влада для заохочення селян до праці на поміщицьких 
землях зверталася до духовенства, а воєнно-господарський примус загострив стосунки 
поміж місцевим селянством і священниками, які виступали трансляторами непопулярних 
розпоряджень влади.
Зазначено, що демонстрація ГКЦ лояльності до австрійської влади виявлялася у 
відмові від вживання під час богослужіння терміна «православний». Запровадження у 
Станиславівській єпархії григоріанського календаря викликало негативну реакцію з боку 
частини духовної та світської інтелігенції, натомість селяни сприйняли реформу досить 
спокійно. У роки війни здійснено українізацію церковного життя, зокрема перехід церковних часописів на фонетичну транскрипцію.
Виявлено, що війна спричинила падіння моральних стандартів серед парафіян: почастішали випадки порушення прав чужої власності; невпорядковані інтимні стосунки 
дівчат і заміжніх жінок із солдатами призвели до народження позашлюбних дітей, збільшення венеричних захворювань у краю.
Простежено небажані явища в середовищі священників, ставлення вірян до високої 
плати у готівці і данини хлібом за відправлення парастасів. З’ясовано, що греко-католицькі 
У священники зуміли подолати напружений характер стосунків зі своїми парафіянами в 
роки війни й були на перших ролях під час встановлення влади ЗУНР.  
Ключові слова
 
            Галичина, Перша світова війна, Греко-католицька церква, парафіяльне духовенство, повсякдення, духовне життя.
Повний текст
            Завантажити оригінал
            
        Author
 
            Oleh PAVLYSHYN
 
        DOI
 
            https://doi.org/10.33402/zuz-2020-130-157
 
        Annotation
 
            The life of rural parishes of the Greek Catholic Church in Halychyna during the First 
World War is considered. The church faced a staffing problem: some priests retreated before the 
Russians, leaving the parishioners without spiritual care, some – went to Russia. Russian authorities in the church-religious sphere pursued a cautious policy and did not introduce Orthodoxy 
under pressure. Local Greek Catholics learned about the specifics of Orthodoxy through the 
church practices of the occupiers. About 50 priests and a small number of believers converted to 
Orthodoxy. As a result of hostilities, the church in the village suffered material losses: churches 
were wrecked, bells were confiscated, parish or priestly libraries were destroyed.
The situation of wartime caused liturgical innovations: reduction of duration and regularity of services, simplification of the procedure of confession. The food shortage led to savings 
and the replacement of certain components of the liturgical purpose.
Authorities, to encourage peasants to work on landed estates, appealed to the clergy. 
Military and economic coercion exacerbated relations between the local peasantry and priests, 
who acted as translators of unpopular government orders.
The GCC’s demonstration of loyalty to the Austrian authorities was manifested in the 
refusal to use the term «Orthodox» during worship. The introduction of the Gregorian calendar in the Stanislaviv eparchy provoked a negative reaction from the part of the spiritual 
and secular intellectuals, while the peasants took the reform quite calmly. During the war, the 
Ukrainianization of church life was carried out, in particular, the transition of church magazines 
to phonetic transcription.
The war caused a decline in moral standards among parishioners: violations of other 
people's property rights became more frequent; disorderly intimate relations of girls and 
married women with soldiers led to the birth of illegitimate children, an increase in sexually 
transmitted diseases in the region. Adverse events also occurred among priests. Believers critically evaluate the high fee in cash and tribute to bread for sending parastases. The authority of 
the priests also faltered. Greek Catholic priests managed to overcome the tense nature of relations with their parishioners, which developed during the war and were at the forefront during 
the establishment of power in Western Ukraine.
Keywords
 
            Halychyna, First World War, Greek-Catholic Church, parish clergy, everyday 
life, spiritual life.
Full text
            Download the original
            
        
			Оголошення:
		
		
		
			Новини:
		
		
Співробітники Інституту отримали премії «Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету»
23 жовтня 2025 р. в Дзеркальній залі Львівського національного університету ім. І. Франка відбулася урочиста церемонія вручення премії «Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету».
