Наукова зустріч об’єднала 50 дослідників української мови, українських богослужбових і літургійних текстів, лексикологів і лексикографів, граматистів, пам’яткознавів, перекладачів, термінологів, філологів-культурологів в Україні та поза її межами. У конференції взяли активну участь наукові працівники Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України.
РОЛЬ РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У РОЗГОРТАННІ СУЧАСНОЇ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (2013–2015)
Автор
 
            Павло АРТИМИШИН
 
        DOI
 
            https://doi.org/10.33402/zuz-2020-236-252
 
        Анотація
 
            Проаналізовано роль Російської Православної Церкви (РПЦ) у розгортанні сучасної 
російсько-української війни 2013–2015 рр. Стверджено, що з початку 2000-х років, які 
хронологічно збіглися з приходом на верхівку російської влади В. Путіна, РПЦ, використовуючи різноманітний спектр інструментарію для впливу на соціум, перетворилася 
на потужного гравця в контексті ідеології, консолідації та мобілізації суспільної думки і 
її спрямування у потрібний владі політичний наратив.
Особливо згадані процеси актуалізувалися після того, як у лютому 2009 р. РПЦ 
очолив Кирил (Гундяєв). Новий предстоятель РПЦ регулярно під час публічних виступів 
висловлював упевненість у тому, що духовною основою існування «русского мира» є 
Російська («Русская») Православна Церква, а до «русских людей», крім власне росіян, 
включав також українців та білорусів. Відповідно він був прихильником проведення 
білоруською та особливо українською владою проросійської зовнішньої політики. З 
таких позицій керівництво РПЦ оцінювало й події Революції Гідності, сприймаючи 
її як «українську кризу», спровоковану країнами Заходу з метою руйнації «духовної 
єдності» росіян та українців, єдиної «спільної церкви» та «спадщини історичної Русі». 
Водночас майже не було реакції РПЦ на анексію Росією Криму та подальше вторгнення 
російського війська на частину Донбасу. Коли ж незабаром на Сході України розпочалися «гарячі бої», то в середовищі РПЦ їх сприймали виключно як внутрішньоукраїнську 
«громадянську війну», в ескалації якої винен лише офіційний Київ. Втім, коли гарячі бої 
на фронті остаточно переросли у фазу позиційного протистояння, а наприкінці травня 
2015 р. в Росії повідомили про офіційне закриття проєкту «Новоросія», РПЦ зі стратегії 
«силового “бліцкригу”» повернулася до характерної перед 2014 р. «лагіднішої» стратегії 
«м’якої сили» («Soft power»), що мала на меті поширення серед українського суспільства 
виключно позитивного образу РФ, євроскептицизму та переконань у перманентній недієздатності та неефективності України як держави без російської «братньої» підтримки.
Ключові слова
 
             Російська Православна Церква, «русский мир», Революція Гідності, 
сучасна російсько-українська війна.
Повний текст
            Завантажити оригінал
            
        Author
 
            Pavlo ARTYMYSHYN
 
        DOI
 
            https://doi.org/10.33402/zuz-2020-236-252
 
        Annotation
 
            The role of the Russian Orthodox Church (ROC) in the development of the contemporary 
Russian-Ukrainian war in 2013–2015 is analyzed. It is claimed that since the early 2000s, which 
chronologically coincided with the rise to power of Vladimir Putin, the ROC, using a wide range 
of tools to influence society (from religious practices to active PR on social networks), has become 
a powerful player not only and not so much in the spiritual sphere as in the field of ideology, 
consolidation and mobilization of public opinion, its direction in the right political narrative. 
These processes became especially relevant after the ROC was headed by Kirill (Gundyaev) in February 2009. The new head of the ROC regularly during public speeches expressed 
confidence that the spiritual basis of the «Russian world» is the Russian («Russkaya») Orthodox 
Church, whose name – «Russian» – meant not an ethnic component, but a cultural community, 
and therefore to «Russian people» in addition to the actual Russians also included Ukrainians 
and Belarusians. Accordingly, he was a supporter of pro-Russian foreign policy by the Belarusian 
and especially Ukrainian authorities.
From such positions, the leadership of the ROC assessed the events of the Revolution 
of Dignity, perceiving it as a «Ukrainian crisis» provoked by Western countries to destroy 
the «spiritual unity» of Russians and Ukrainians, a single «common church» and «heritage 
of historical Russia». At the same time, the ROC’s reaction to Russia’s annexation of Crimea 
and the subsequent invasion of Russian troops on part of Donbass was absent. When the «hot 
battles» soon began in eastern Ukraine, they were perceived by the ROC exclusively as an 
intra-Ukrainian «civil war» in the escalation of which only official Kyiv was to blame. There 
were also reports of Ukraine’s incapacity as a state and an international partner, and there were 
even calls for non-recognition of secular power in Ukraine.
However, after the hot battles at the front finally escalated into a phase of positional 
confrontation, in late May 2015 Russia announced the official closure of the «Novorossiya» 
project, and the Russian economy gradually began to feel the effects of international sanctions, 
the ROC has returned from the strategy of «power blitzkrieg» to its characteristic before 2014 
«milder» strategy of «Soft power», which aimed to spread among Ukrainian society only positive image of Russia, Euroscepticism and beliefs in the permanent incapacity and inefficiency 
of Ukraine as a state without Russian «fraternal» support.
Keywords
 
            Russian Orthodox Church, «Russian world», Revolution of Dignity, contemporary Russian-Ukrainian war.
Full text
            Download the original
            
        
			Оголошення:
		
		
		
			Новини:
		
		
Співробітники Інституту отримали премії «Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету»
23 жовтня 2025 р. в Дзеркальній залі Львівського національного університету ім. І. Франка відбулася урочиста церемонія вручення премії «Фонду Воляників-Швабінських при Фундації Українського Вільного Університету».
