Galicia as «Red Rus’»: visions of transdnieperian intellectuals at the end of the 18th – first half of the 19th

Автор
Artymyshyn Pavlo, Yushchuk Volodymyr
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2024-20-22-33
Анотація

The image of Galicia as «Red Rus’», constructed in the visions of intellectuals of Transdnieperian Ukraine at the end of the 18th – the first half of the 19th century on the pages of the first generalizing (primarily historical and journalistic), and later – scientific works on the Ukrainian past, is analyzed. It is established that in the works «History of Ruthenians, or Little Russia» («History of Ruthenians»), «History of Little Russia» by Dmytro Bantysh-Kamenskyi, «History of Little Russia» by Mykola Markevych, the Galician lands as «Red Rus’» appear as an integral part of the «Ruthenian» (with an appeal to the tradition of Rus’) space, about which the corresponding historical memory was preserved among the population throughout the following centuries, even when these territories were first part of the Kingdom of Poland, and then the Polish-Lithuanian Commonwealth (ultimately, with the preservation of «Rus’» in the name of the «Ruhenian Voivodeship»). It is noted that the aforementioned works emphasized that the population of «Red Rus’» favorably treated the campaign against Bohdan Khmelnytsky’s territory, although their authors defined the hetmans jurisdiction as territories east of the Sluch River. It is claimed that the first rector of the Imperial University of St. Volodymyr, Mykhailo Maksymovych, realizing the affinity of the cultural (folkloristic) material of the Transdnieperian region with the Galician lands, included songs from this region in the collections of «Little Russian Songs» and «Ukrainian folk songs» compiled by him in 1828 and 1834 respectively, and in a number of his works he emphasized the historical, linguistic, church and ethnic commonality of «Southern Rus’» with «Red or Galician Rus’», which, although it was divided for several centuries after the 14 th century, remained close to the Ruthenian space. On the other hand, ethnographer and folklorist Platon Lukashevych, in his collection «Little Russian and Red Ruthenian Folk Epics and Songs» emphasized the cultural and linguistic unity of the sub-Russian Transdnieperian region («Little Russia») and the sub-Austrian Galicia («Red Rus’»), although, like his predecessors, he had too general ideas about Galicia and its population and did not consider these territories in the context of anympolitical/national project.

Ключові слова
Galicia, «Red Rus’», intellectuals, Trans-Dnieper Ukraine, «History of of Ruthenians», Dmytro Bantysh-Kamenskyi, Mykola Markevych, Mykhailo Maksymovych, Platon Lukashevych.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Артимишин Павло, Ющук Володимир
DOI
https://doi.org/10.33402/zuz.2024-20-22-33
Annotation
Проаналізовано образ Галичини як «Червоної Русі», конструйованого у візіях інтелектуалів Наддніпрянської України наприкінці XVIII – у першій половині XIX століття на сторінках перших узагальнюючих (насамперед, історично-публіцистичних), а пізніше – й наукових праць з української минувщини. Констатовано, що в напрацюваннях «Исторія Русовъ, или Малой Россіи» («Історія Русів»), «История Малой России» Дмитра Бантиш-Каменського, «История Малороссии» Миколи Маркевича галицькі землі як «Червона Русь» постають як невід’ємна частина «русского» (в сенсі «руського» з апеляцією до традиції Русі) простору, про що збереглася відповідна історична пам’ять серед населення і впродовж наступних століть, навіть коли ці терени опинилися спершу в складі Королівства Польського, а потім – Речі Посполитої (зрештою, зі збереженням «руськості» у назві «Руського воєводства»). Відзначено, що згадані праці наголошували, що населення «Червоної Русі» прихильно ставилося до походу до краю Богдана Хмельницького, хоча їхні автори окреслювали простір юрисдикції гетьмана територіями на схід від ріки Случ. Стверджено, що перший ректор Імператорського університету Святого Володимира Михайло Максимович, усвідомлюючи спорідненість культурного (фольклористичного) матеріалу Наддніпрянщини з галицькими землями, в укладених ним збірках «Малоросійських пісень» та «Украинскія народныя пѣсни» за 1828 та 1834 рр. відповідно, розміщував і пісні з цього краю, а в низці своїх праць наголошував і на історичній, мовній, церковній та етнічній спільності «Південної Русі» з «Червоною або Галицькою», яка хоч і була розділена на декілька століть після XIV ст., однак залишалася близькою для руського простору. Натомість етнограф та фольклорист Платон Лукашевич в укладеній ним збірці «Малороссійскія и червонорусскія народныя думы и пѣсни» акцентував на культурно-мовній єдності підросійської Наддніпрянщини («Малороссіи») та підавстрійської Галичини («Червоной Руси»), хоч, як і його попередники, мав занадто загальні уявлення про Галичину та її населення та й не розглядав ці терени в руслі будь-якого політичного/національного проєкту.
Keywords
Галичина, «Червона Русь», інтелектуали, Наддніпрянська Україна, «Історія Русів», Дмитро Бантиш-Каменський, Микола Маркевич, Михайло Максимович, Платон Лукашевич.
Оголошення:
Новини:

Відбулася презентація книги Ярослава Ісаєвича «Місто Дрогобич в XVI-XVIII ст.»

Цьогорічний день народження нашого міста став особливо урочистим та святковим для колективу музею. Ми презентували книгу «Місто Дрогобич в XVI-XVIII ст.» видатного історика, академіка НАН України Ярослава Ісаєвича, яка була, власне, його дисертацією на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук.

Депортації на українсько-польському пограниччі 1944-1951 років як об'єкт та суб'єкт культурної пам'яті, історичної політики

14 вересня 2025 р. в  Історико-меморіальному  музеї М. Грушевського у Києві відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Повернення історичної пам’яті про українців Закерзоння», співорганізатором якого стали Український інститут національної пам’яті, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, Київське товариство депортованих українців «Холмщина» ім. М. Грушевського, Київське товариство «ЛемКиїв». Учасників заходів привітав директор УІНП, кандидат історичних наук Олександр Алфьоров, наголосивши на необхідності активізації пам’ятко-охоронних акцій, пов’язаних із українсько-польськими відносинами у роки Другої світової війни, депортаціями українців Закерзоння в УРСР та північні землі ПНР.