УКРАЇНСЬКА ІДЕЯ У СТОСУНКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ГАЛИЧИНИ ТА НАДДНІПРЯНЩИНИ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТОЛІТТЯ

Зазначено, що формування модерної української національної ідеї та національно- визвольного руху відбувалося у ХІХ – на початку ХХ ст., а їхня поява і поширення про ходили у складних умовах поділу головної маси українського етносу між двома імперія ми – Романових і Габсбурґів, які в різний спосіб намагалися перешкодити утвердженню їх модерної національної свідомості. Зауважено, що всупереч утискам і переслідуванням імперських властей невелика група освіченої української інтелігенції підо впливом європейських демократичних ідей сформувала й легітимізувала у ХІХ ст. ідею окремої національної спільноти, опираючись на етнокультурні особливості населення українських земель. Простежено, що у другій половині ХІХ ст. нечисленні кола української інтелігенції в Наддніпрянській Україні та Галичині налагодили відносини і розвинули активну культурну та просвітницьку діяльність серед українського населення двох тогочасних імперій. Констатовано, що через репресії і переслідування українців у Росії центр суспільного й культурного життя та формування національних програм перемістився до Галичини, де після конституційних реформ в Австрії 1860-х років виникли умови для легальної політичної діяльності. Вказано, що результатом відносин і співпраці українських інтелектуалів Наддніпрянщини та Галичини стало заснування і зміцнення українських громадсько-культурних й освітніх організацій (Товариство ім. Шевченка), численних періодичних видань («Діло», «Правда», «Зоря» тощо) в Галицькій провінції Австро-Угорщини, які відіграли провідну роль у розвитку українського національного руху.