ШЛЯХИ РЕЦЕПЦІЇ ВІРШІВ ШЕВЧЕНКА
Здійснено спробу розглянути герменевтичні принципи, з якими читач має підходити до рецепції поетичних творів Тараса Шевченка. Проведено екскурс у ранню історію сприйняття віршів Шевченка. Розглянуто відгуки таких читачів-критиків, як Григорій Квітка-Основ’яненко, Віссаріон Бєлінскій (Виссарион Белинский), Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Михайло Драгоманов, що дає змогу простежити, як соціокультурне налаштування критиків впливало на сприйняття поезій Шевченка. Також вказано, що вже в ранній рецепції Шевченкових віршів виокремлено дві провідні тенденції: в одній увага звернена на їхню «правдивість», а у другій ‒ на поетичність. Зазначено, що під «правдивістю» варто розуміти те, що Шевченкова поезія творить образний світ за певними правилами, які їй через автора дає природа; образна ж виразність, композиційна доладність, смислова глибина ‒ ознаки «правдивості». Наголошено на самозначності Шевченкової поезії, що не була відображенням поетової реальності, а в якій у специфічній образній формі «самовиявилися» певні буттєві структури, і вже будучи явленими в образному тексті, ці структури так чи так апелювали до навколишньої дійсності, увиразнюючи та прояснюючи її окремі фрагменти чи ситуації. Констатовано, що в мистецтві розуміння існує дві провідні тенденції: перша ‒ читач має зредукувати свій суб’єктивний чинник до мінімально можливого і спрямувати увагу на розуміння твору в його культурно-історичному й авторсько-біографічному контекстах; друга ‒ засвідчує часовість розуміння тексту, де читач не може сприймати твір із позиції авторського або якогось «універсального» часу – його розуміння завжди зроджується із власного, який передбачає свою соціокультурну ситуацію, стан мови, життєву біографію самого читача. Зазначено, що читач повинен збалансувати ці дві тенденції у власній інтерпретації. Вказано, що в широті можливих підходів прочитання «Кобзаря» актуальними є вивчення мови текстів та явлених у них екзистенційно-буттєвих ситуацій.
The author of the article makes an attempt to consider the hermeneutic principles according to which the reader should approach the reception of Taras Shevchenko’s poetic works. He makes an excursus into the early history of the perception of T. Shevchenko’s poems and considers the responses of such readers and critics as H. Kvitka-Osnovianenko, V. Belinskyi, M. Kostomarov, P. Kulish, M. Drahomanov. This allows him to trace how certain socio-cultural predispositions of critics determined the perception of T. Shevchenko’s poetry. He also notes that already in the early reception of T. Shevchenko’s poems, two leading tendencies are outlined. One draws attention to their «truthfulness» and the other to their poetics. «Truthfulness» should be understood as the fact that T. Shevchenko’s poetry creates a figurative world according to certain rules that nature gives it through the author. Figurative expressiveness, compositional accuracy, semantic depth are the signs of «truthfulness» of T. Shevchenko’s poetry. It is essential to emphasize the self-importance of T. Shevchenko’s poetry, which was not a reflection of the author’s reality, but in which the specific structures of existence «manifested» themselves in a specific figurative form. And already being «manifested» in the figurative text, these structures somehow appealed to the surrounding reality, expressing and clarifying its individual fragments or situations. There are two leading trends in the art of understanding. The first one is that the reader should reduce his subjective factor to the possible minimum and turn his attention to understanding the work in its cultural-historical and author-biographical contexts. Another one indicates the temporality of understanding the text; the reader cannot perceive the work from the standpoint of the author’s time or some «universal» time. His understanding is always determined by his own time, which presupposes his socio-cultural situation, the state of language, the reader’s life biography. The reader must balance these two tendencies in his own interpretation. There are two important tendencies in the variety of possible approaches to reading the «Kobzar»: to study the language of texts and the existential and ontological situations that arise in them.
Науковці Інституту українознавства взяли участь у серії науково-освітніх заходів «Мовознавці актуалізують»
Історичні витоки та виклики новітньої російсько-української війни: матеріали міжнародної наукової конференції у Варшавському університеті
11–12 квітня 2024 р. у Інституті історії Варшавського університету відбулася міжнародна наукова конференція «Stosunki polsko-ukraińskie wobec rosyjskiej agresji na Ukrainę: konteksty historyczne i współczesne», в якій взяли участь провідні історики та політологи Польщі та України, серед них наші колеги із відділу «Центр дослідження українсько-польських відносин».