Розглянуто результати найновіших археологічних досліджень скловиробничої майстерні в Комарові на Північній Буковині, зокрема проблему її датування та ймовірних виробничо-функційних аспектів. На підставі аналізу матеріалів, які добре датуються, переосмислених нещодавно Ольгою Румянцевою (2017), автор допускає можливим піднести верхню хронологічну межу Комарова до рубежу IV–V ст. із великою вірогідністю перших десятиліть V ст. А з урахуванням того, що майстерня в Комарові працювала 6–7, щонайбільше 10 років, то питання верхньої дати набуває особливого значення, оскільки може належати періоду, коли класичні черняхівські комплекси вже не існували. Висловлено здогад, що своєю появою феномен Комарова зобов’язаний активній діяльності прийшлої гунської або гуно-аланської верхівки, з якої набирали адміністрацію округів. Зроблено припущення, що власне для неї (гунської або гуно-аланської еліти) склороби комарівського виробничого комплексу, навчені перед тим в імперських центрах, намагалися відтворити на цих північнобуковинських землях одну з найпрезентативніших ознак провінційно-римського життя – тонкостінний скляний, зокрема різнокольоровий і нерідко пишно декорований посуд, сама форма якого свідчила про вишуканий смак, високі естетичні вподобання і фінансову спроможність господаря.
З урахуванням переміщень племен у середині–другій половині 370-х років висловлено здогад, що елітні, найбільш боєздатні підрозділи гуно-аланів пройшли тоді з Причорномор’я по Подільській височині і вийшли на Волинську, де в невеликому регіоні сконцентрована основна кількість скарбів кінця ІV – початку V ст.: Борочицький, Бранівський, Качинський та ін. І де, ймовірно, могла перебувати їх ставка до часу перенесення її в Паннонію.
У висновках звернено особливу увагу на те, що між короткочасним функціонуванням скловиробничої майстерні в Комарові (на здогад автора: не раніше рубежу ІV–V – перших десятиліть V ст.) і появою на Волинській височині Борочицького, Бранівського, Качинського й інших скарбів і знахідок цього типу, може існувати причинно-наслідковий зв’язок.
Комарів, скловиробнича майстерня, гуни, гуно-алани, скарби Волинської височини.
Arkheolohichni pam’iatky Prykarpattia i Volyni rannoslov’ianskoho i davnoruskoho periodiv. (1982). Kyiv, 268 pp. (in Ukrainian).
Bandrivskyi, M., & Bandrovskyi, O. (1992). Poiava pam’iatok skhidnoseredzemnomorskykh kultiv na Prydnistrovskomu Podilli I–III st. n.e. Ukrainavmynulomu, 2, 20 (in Ukrainian).
Bandrivskyi, M. (1997). Pro chas poiavy tekhniky kamianoi kladky i muruvannia na zakhidnoukrainskykh zemliakh. Visnyk Instytutu Ukrzakhidproekt-restavratsiia, 8, 33-40 (in Ukrainian).
Bandrivskyi, M. (2017). Pro ymovirnyi vplyv hunskoi navaly na poiavu sklovyrobnychoi masterni v Komarovi na Serednomu Dnistri. Dopovid na Mizhnarodnii naukovii konferentsii “Mihratsii ta innovatsii: u poshukakh pervynnosti idei, rechei i liudei”. (u drutsi) (in Ukrainian).
Kassij Dion Kokkejan (2011). Rimskaja istorija. Knigi, 64–80. Sankt-Peterburg, 456 pp. (in Russian).
Kozak, D. (1999). Hotski skarby Volyni pochatku rannoho serednovichchia. Etnokulturni protsesy v Pivdenno-Skhidnii Yevropi v I tysiacholitti n.e. Kyiv, Lviv, 80–93 (in Ukrainian).
Kudrjavcev, O. (1957). Issledovanija po istorii Balkano-Dunajskih oblastej v period Rimskoj imperii i stat'i po obshhim problemam drevnej istorii. Moskva, 418 pp. (in Russian).
Maljukevich, A. (1996). K voprosu o lokalizacii Germonaktovoj derevni. Mir Ol'vii. Materialy jubilejnyh chtenij, posvjashhennyh 90-letiju so dnja rozhdenija professora L. M. Slavina. Kyiv, 142–147 (in Russian).
Pasternak, Ya. (1961). Arkheolohiia Ukrainy. Toronto, 504 pp. (in Ukrainian).
Petrauskas, O. V., Mylian, T. R., Karlesen, Kh.–I., & Khehovysh, M. (2019). Sklorobna maisternia varvariv rymskoho chasu na Bukovyni: doslidzhennia 2017–2018 rr. Retrieved from: http://ras.gov.ua/news/367-sklorobna-maisternia-varvariv-rymskoho-chasu-na-bukovyni-doslidzhennia-2017-2018-rr#!01_2.
Rozhankivskyi, V. (1959). Ukrainske khudozhnie sklo. Kyiv, 148 pp. (in Ukrainian).
Rumjanceva, O. (2017). Steklodelie za limesom: novye dannye ob organizacii proizvodstva i hronologii masterskoj v Komarove. Stratum, 4, 141–164 (in Russian).
Rumjanceva, O. (2017a). Litoe steklo poselenija chernjahovskoj kul'tuy Komarov: prestizhnaja posuda ili syr'e steklodelatel'noj masterskoj? Stratum, 4, 203–218 (in Russian).
Smishko, M. (1959). Arkheolohichni doslidzhennia v zakhidnykh oblastiakh Ukrainy za roky Radianskoi vlady. Materials and studies on archeology of Sub-Carpathian and Volhynian area, 2, 5–28 (in Ukrainian).
Smishko, M. (1964). Poselennia III–IV st. n. e. iz slidamy sklianoho vyrobnytstva bilia s. Komariv Chernivetskoi oblasti. Materials and studies on archeology of Sub-Carpathian and Volhynian area, 5, 67–80 (in Ukrainian).
Filip, J. (1948). Pradzieje Czechoslowacji. Poznan.
Results of the most recent archeological studies of the glassmaking workshop in Komariv in Northern Bukovina are considered. In particular the problem of its dating and probable production and functional aspects are examined. Based on the analysis of well-dated materials revised recently by Olga Rumyantseva (2017), the author offers to raise the upper chronological boundary of Komariv to the turn of the IV–V centuries with great probability – to the first decades of V century. And taken into account that the workshop in Komariv worked 6 –7, for a maximum of 10 years, the issue of the upper date is particularly important, since it may belong to a period when the classical Chernyakhiv complexes no longer existed. It has been suggested that the appearance of the Komariv phenomenon was greatly influenced by the activity of the incoming Huns or Huns-Alans elite from which administration of the regions was recruited. Assumption was made that, for it (Huns or Huns-Alans elite), craftsmen of Komariv glasswork complex, previously trained in the imperial centers, tried to recreate one of the most representative features of provincial-Roman life in these northern Bukovina lands – thin-walled glassy, particularly multicolored and often splendidly decorated vessels, shape of which witnessed about refined taste, high aesthetic preferences and financial capability of the owner.
Taking into account the movements of tribes in the mid – second half of 370-th, it was suggested that the elite, most effective in combat units of the Huns-Alans then passed from the Black Sea region along the Podillia and reached the Volhynian Upland, where in a small region – most of the hoards of the beginning of V century: Borochytskyi, Branivskyi, Kachynskyi and others are concentrated. And there, probably, their headquarter could be situated till the time of its transfer to Pannonia.
In the conclusions, special attention is paid to the fact that between the short-term functioning of the glass-making workshop in Komariv (according to the author: not earlier than the turn of IV–V – first decades of V century) and the appearance at the Volhynian Upland of Borochytskyi, Branivskyi, Kachynskyi and other hoards and finds of such type, there may be a cause-and-effect relations.
Arkheolohichni pam’iatky Prykarpattia i Volyni rannoslov’ianskoho i davnoruskoho periodiv. (1982). Kyiv, 268 pp. (in Ukrainian).
Bandrivskyi, M., & Bandrovskyi, O. (1992). Poiava pam’iatok skhidnoseredzemnomorskykh kultiv na Prydnistrovskomu Podilli I–III st. n.e. Ukrainavmynulomu, 2, 20 (in Ukrainian).
Bandrivskyi, M. (1997). Pro chas poiavy tekhniky kamianoi kladky i muruvannia na zakhidnoukrainskykh zemliakh. Visnyk Instytutu Ukrzakhidproekt-restavratsiia, 8, 33-40 (in Ukrainian).
Bandrivskyi, M. (2017). Pro ymovirnyi vplyv hunskoi navaly na poiavu sklovyrobnychoi masterni v Komarovi na Serednomu Dnistri. Dopovid na Mizhnarodnii naukovii konferentsii “Mihratsii ta innovatsii: u poshukakh pervynnosti idei, rechei i liudei”. (u drutsi) (in Ukrainian).
Kassij Dion Kokkejan (2011). Rimskaja istorija. Knigi, 64–80. Sankt-Peterburg, 456 pp. (in Russian).
Kozak, D. (1999). Hotski skarby Volyni pochatku rannoho serednovichchia. Etnokulturni protsesy v Pivdenno-Skhidnii Yevropi v I tysiacholitti n.e. Kyiv, Lviv, 80–93 (in Ukrainian).
Kudrjavcev, O. (1957). Issledovanija po istorii Balkano-Dunajskih oblastej v period Rimskoj imperii i stat'i po obshhim problemam drevnej istorii. Moskva, 418 pp. (in Russian).
Maljukevich, A. (1996). K voprosu o lokalizacii Germonaktovoj derevni. Mir Ol'vii. Materialy jubilejnyh chtenij, posvjashhennyh 90-letiju so dnja rozhdenija professora L. M. Slavina. Kyiv, 142–147 (in Russian).
Pasternak, Ya. (1961). Arkheolohiia Ukrainy. Toronto, 504 pp. (in Ukrainian).
Petrauskas, O. V., Mylian, T. R., Karlesen, Kh.–I., & Khehovysh, M. (2019). Sklorobna maisternia varvariv rymskoho chasu na Bukovyni: doslidzhennia 2017–2018 rr. Retrieved from: http://ras.gov.ua/news/367-sklorobna-maisternia-varvariv-rymskoho-chasu-na-bukovyni-doslidzhennia-2017-2018-rr#!01_2.
Rozhankivskyi, V. (1959). Ukrainske khudozhnie sklo. Kyiv, 148 pp. (in Ukrainian).
Rumjanceva, O. (2017). Steklodelie za limesom: novye dannye ob organizacii proizvodstva i hronologii masterskoj v Komarove. Stratum, 4, 141–164 (in Russian).
Rumjanceva, O. (2017a). Litoe steklo poselenija chernjahovskoj kul'tuy Komarov: prestizhnaja posuda ili syr'e steklodelatel'noj masterskoj? Stratum, 4, 203–218 (in Russian).
Smishko, M. (1959). Arkheolohichni doslidzhennia v zakhidnykh oblastiakh Ukrainy za roky Radianskoi vlady. Materials and studies on archeology of Sub-Carpathian and Volhynian area, 2, 5–28 (in Ukrainian).
Smishko, M. (1964). Poselennia III–IV st. n. e. iz slidamy sklianoho vyrobnytstva bilia s. Komariv Chernivetskoi oblasti. Materials and studies on archeology of Sub-Carpathian and Volhynian area, 5, 67–80 (in Ukrainian).
Filip, J. (1948). Pradzieje Czechoslowacji. Poznan.
Колектив Інституту українознавства ім. І. Крипя’кевича НАН України висловлює щирі співчуття директорові Інституту, доктору історичних наук, члену-кореспонденту НАН України, професору, Соляру Ігорю Ярославовичу та усій родині з приводу важкої втрати - відходу до вічності його Тата, Соляра Ярослава Петровича.
Вічна, світла і добра пам’ять!