СЕМАНТИКА ЗОБРАЖЕНЬ НА ФУНЕРАЛЬНОМУ ПОСУДІ З РОВАНЦІВСЬКОГО МОГИЛЬНИКА КІНЦЯ ДОБИ БРОНЗИ

Автор
Дмитро ПАВЛІВ
DOI
https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-88-116
Анотація

Вивчення семантики зображень на археологічних артефактах викликає великий інтерес, адже трактувати зміст орнаментальних композицій, ідеограм, символічних знаків можна в контексті сфери тогочасних релігійних доктрин. Це стосується і орнаментації посуду, знайденого в похованнях. Під час досліджень біритуального могильника ульвівецько-рованцівської культурної групи в Рованцях (Волинська обл.), датованого другою половиною ІХ–VIII ст. BC, знайдено вазу-урну з рештками тілоспалення. На посудині нанесено зображення чотирьох «дерев», які стоять на хвилястій лінії і мають підняті гілки та круглі навершшя. Одне з них відрізняється наявністю зламаних гілок.

Порівняльний аналіз археологічних матеріалів із залученням етнографічних і фольклористичних джерел та прикладів із мітології дає змогу пояснити семантику цих символічних знаків, які утворюють цілісну ідеограму з образно-символічним значенням. Стверджено, що таку ідеограму, яка трапляється також на посуді з поховань культури шнурової кераміки, комарівської, білозерської, поморської, особливо висоцької та лужицької культур, можна вважати універсальною знаковою системою для образного вираження однієї з найдавніших релігійних доктрин.

Зображення дерева на фунеральному посуді можна пов’язати з образом «світового дерева (дерева життя)», універсальним мітологічним архетипом, символічним втіленням ідеї відродження, хоча одночасно це може бути і «дерево смерті» або «дерево нижнього світу». Також зазначено, що можливе антропоморфічне трактування зображення дерева як символу душ померлих, які стоять на березі ріки – межі світів або пливуть «рікою смерті» у потойбіччя, про що свідчить зображення знаку води (ріки) під знаками дерева. Стверджено, що зображення на урні з Рованців – це осмислені давніми людьми магічні знаки-символи, нанесені на поховальний посуд для забезпечення «переходу» померлих у потойбічний світ і наступного відродження, можливо, закодованою розповіддю про померлих, рештки яких було захоронено в цій посудині, адже в основі таких вірувань лежить давній відомий на широких теренах у багатьох різночасових і різноетнічних культурах культ предків.

Ключові слова
доба пізньої бронзи, Рованцівський могильник, кремація, фунеральний посуд, семантика зображень, магічні знаки-символи, культ предків, ідея відродження.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Dmytro PAVLIV
DOI
https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-88-116
Annotation

The study of the semantics of images on archaeological artifacts is a matter of great interest, because the content of ornamental compositions, ideograms, symbolic signs can be interpreted in the context of the sphere of contemporary religious doctrines. This also applies to the ornamentation of ceramic ware found in burials. During the research of bi-ritual cemetery of Ulvivets-Rovantsi cultural group in Rovantsi (Volhyn region), dated back to the second half of IX–VIII centuries B.C., cinerary vase-urn with the remains of cremation was found. The vessel is decorated by images of four «trees» that stand on a wavy line and have raised branches and round tops. One of them differs by presence of broken branches.

Comparative analysis of archaeological materials with using of ethnographic and folklore sources and examples from mythology allows us to explain the semantics of these symbolic signs, which form a holistic ideogram with figurative and symbolic meaning. It is confirmed that such an ideogram, which also occurs in the burial vessels of Corded Ware culture, Komarivska, Bilozerska, Pomeranian and especially Vysotska and Lusatian cultures, can be considered a universal sign system aimed at the figurative expression of one of the oldest religious doctrines.

Image of a tree on a funerary vessel can be associated with image of the «world tree (tree of life)», a universal mythological archetype, a symbolic embodiment of the idea of rebirth, although it can also be a «tree of death» or a «tree of the underworld». It is also noted that it is possible to anthropomorphically interpret the image of a tree as a symbol of souls of the dead who stand on the banks of the river – boundaries of the worlds or float by the «river of death» to the afterlife, as evidenced by the image of water (river) under the tree. It is claimed that the images on the cinerary urn from Rovantsi represent magical signs-symbols used by ancient people, applied to the burial vessels to ensure «transition» of the dead to the afterlife and subsequent revival, possibly an encoded story about dead whose remains were buried in this vessel. After all, at the base of such beliefs is the ancient cult of ancestors known in wide areas in many cultures, which belong to different historical periods and ethnic groups.

Keywords
Late Bronze Age, Rovantsi cemetery, cremation, funerary vessels, semantics of images, magical signs-symbols, cult of ancestors, idea of revival.
Оголошення:
Новини:

Вічна пам'ять!

Колектив Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України висловлює щирі співчуття рідним і близьким із приводу непоправної втрати – смерті багаторічної працівниці Інституту Дарії КЛИМ. Нехай добрий, світлий спомин про Неї назавжди залишиться у серцях усіх, хто її знав, любив та шанував! Світла і вічна пам'ять...

Ростислав Вацеба представив доповідь на щорічному Міжнародному медієвістичному конгресі у Лідсі

1–4 липня 2024 року на базі Інституту медієвістичних студій Лідського університету (Велика Британія) відбувся черговий щорічний Міжнародний медієвістичний конгрес (Leeds International Medieval Congress 2024). Цьогоріч науковий форум був присвячений осмисленню проблематики «кризи» в усіх можливих аспектах цього поняття і зібрав понад 2700 вчених з усього світу. Серед понад двох тисяч доповідей учасники мали можливість заслухати виступ молодшого наукового співробітника відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, к.і.н. Ростислава Вацеби, котрий представив свої напрацювання у дослідженні демографічних та культурних наслідків кліматичної кризи пізньоантичного малого льодовикового періоду (536–560 рр.) на сході Європи.