«КВАЗІКАМЕРИ» З РОЗКОПОК КАТЕРИНИ МЕЛЬНИК ЯК ПЕРЕХІДНА ЛАНКА РОЗВИТКУ ПОХОВАЛЬНОГО ОБРЯДУ НАСЕЛЕННЯ ВОЛИНІ РАННЬОСЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ДОБИ

Автор
Дмитро БІБІКОВ
DOI
https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-345-360
Анотація

Розглянуто специфічну категорію давньоруських поховальних пам’яток Х–ХІ ст. Ці захоронення поєднують у собі риси як елітарних камерних гробниць доби вікінгів, так і рядових християнських захоронень початку ІІ тис. н. е. Запропоновано об’єднати такі поховання під терміном «квазікамери» або «камери-наслідування». Виділено їх чотири типи: 1)  з гробовищами; 2) наземні; 3) «земляні» з дерев’яним перекриттям, проте без обкладки стін; 4) «великі могильні ями» без дерев’яних конструкцій. Уперше проаналізовано конструктивно-обрядові риси кожного з цих типів, визначено їх особливості. За основу вибірки взято матеріали розкопок Катерини Мельник 1897–1898 рр., завдяки яким виявлено найбільшу кількість подібних пам’яток.

Зазначено, що зведення класичних камерних гробниць на південноруських теренах припиняється із початком християнізації, однак повністю відмовитися від цієї традиції давньоруська еліта змогла не одразу, що відобразилося в появі камер-наслідувань, абсолютна більшість із них всередині стаціонарних дерев’яних конструкцій містить рухоме гробовище. Відзначено, що цей факт суперечить основній ідеї класичних камерних гробниць як «будинків померлих» і свідчить, як мінімум, про суттєвий вплив християнського віровчення. Поширення квазікамер на території Волині, безперечно, потрібно пов’язувати з державницькою діяльністю Володимира Святославича, яка могла супроводжуватися притоком населення («ліпших мужів») зі Середнього Подніпров’я. За складом поховального інвентарю та аналогіями із суміжних територій їх датовано в межах кінця Х – першої половини ХІ ст.

Комплексний аналіз конструктивних особливостей і поховального інвентарю камер-наслідувань із території Волині не дозволяє однозначно пов’язати їх із представниками давньоруської еліти. Зазначено, що в межах цього регіону розглядувані пам’ятки не є прямим продовженням лінії розвитку класичних камерних гробниць, а лише імітують соціально престижні обрядові елементи останніх.

Ключові слова
Давня Русь, Волинь, поховальний обряд, камери-наслідування, християнізація.
Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Dmytro BIBIKOV
DOI
https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-345-360
Annotation

The article is devoted to a specific category of ancient Rus burial monuments of X–XI centuries. They combine the features of both elite chamber tombs of the Viking Age and ordinary Christian burials of the beginning of the II millennium AD. The author considered to combine such burials under the term «pseudo-chambers» or «imitation chambers». There are four types of them: 1) chambers with coffins; 2) ground chambers; 3) «earthen» chambers with wooden flooring, but without wall coverings; 4) «large burial pits» without wooden structures. In the article there is first analysis of the structural and ceremonial features of each of these chamber types. Moreover, the author identifies their peculiarities. The basis of the sample is taken from the materials of excavations headed by K. Melnyk in 1897–1898, which was the source of the greatest number of such monuments.

Obviously, the erection of classical chamber tombs in the southern Rus territories ceased with the beginning of Christianization. However, the ancient Rus elite could not abandon this tradition completely, which was reflected in the appearance of imitation cameras. The vast majority of them inside permanent wooden structures contain a movablecoffin. This fact contradicts the basic idea of the classical chamber tombs as «houses of the dead» and indicates at least a significant influence of the Christian doctrine. The spread of pseudo-chambers in the territory of Volyn should undoubtedly be linked to the governmental activity of Volodymyr Sviatoslavych that may have been accompanied by an influx of people («greater men») from the Middle Dnieper. According to the composition of the funerary inventory and analogies from the adjacent territories, they can be dated from the end of X – the first half of XI centuries.

Comprehensive analysis of construction features and funerary inventory of imitation chambers from the territory of Volyn does not allow us uniquely associate them with representatives of the ancient Rus elite. Within the region, mentioned monuments are not a direct line of development of classical chamber tombs, but merely imitate socially prestigious ceremonial elements of the latter.

Keywords
Ancient Rus, Volyn, funeral rite, imitation cameras, Christianization
Оголошення:
Новини:

Вічна пам'ять!

Колектив Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України висловлює щирі співчуття рідним і близьким із приводу непоправної втрати – смерті багаторічної працівниці Інституту Дарії КЛИМ. Нехай добрий, світлий спомин про Неї назавжди залишиться у серцях усіх, хто її знав, любив та шанував! Світла і вічна пам'ять...

Ростислав Вацеба представив доповідь на щорічному Міжнародному медієвістичному конгресі у Лідсі

1–4 липня 2024 року на базі Інституту медієвістичних студій Лідського університету (Велика Британія) відбувся черговий щорічний Міжнародний медієвістичний конгрес (Leeds International Medieval Congress 2024). Цьогоріч науковий форум був присвячений осмисленню проблематики «кризи» в усіх можливих аспектах цього поняття і зібрав понад 2700 вчених з усього світу. Серед понад двох тисяч доповідей учасники мали можливість заслухати виступ молодшого наукового співробітника відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, к.і.н. Ростислава Вацеби, котрий представив свої напрацювання у дослідженні демографічних та культурних наслідків кліматичної кризи пізньоантичного малого льодовикового періоду (536–560 рр.) на сході Європи.