ДАВНЬОРУСЬКІ СКОРЧЕНІ ПОХОВАННЯ НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНІ ТА ПРИКАРПАТТЯ (за матеріалами розкопок ХІХ – початку ХХ століть)

Автор
Дмитро БІБІКОВ
DOI
https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-373-386
Анотація

За положенням тіла померлого серед поховальних пам’яток Давньої Русі виділено захоронення у скорченому стані. Зазначено, що в археологічній літературі домінує думка, згідно з якою в подібний спосіб, зв’язавши кінцівки, ховали чаклунів-волхвів. Більшість подібних комплексів виявлено під час робіт ХІХ – початку ХХ ст. на території Волині та суміжних регіонів. Саме матеріали цих розкопок покладено в основу вибірки, на базі якої автор намагається знайти відповідь на запитання про семантичну навантагу давньоруських скорчених поховань і її наявність узагалі. Всебічний аналіз поховальних комплексів доповнено даними медичної анатомії.

Серед 30 поховань, котрі потрапили до вибірки, спостережено повне різноманіття за способом розміщення відносно горизонту, характером поховальних споруд, соціальним статусом похованих, їхнім статево-віковим складом. Відзначено, що з-поміж «скорчеників» переважали жінки, а одне з захоронень належало дитині. Відмічено випадки концентрації кількох поховань у межах одного могильника.

Серед поховань необхідно виділити дві групи, що досить суттєво різняться між собою: на боці та на спині із припіднятими колінами. Стверджено, що незначні відмінності в положенні ніг за умов поховання на спині можна пояснити різними причинами, проте переважно вони були абсолютно випадковими, пов’язаними із відсутністю чіткого канону, що регламентував би положення кінцівок протягом ранніх етапів християнізації периферійних районів Давньоруської держави. Зазначено, що в частині комплексів скорчене положення (здебільша на боці), очевидно, фіксує посмертну позу тіла, що може бути спричинене трупним задубінням або наслідками пожежі. Адже відомо, що подібного положення тіло набуває в результаті посмертної дії вогню, що разом з іншими обрядовими елементами виступає свідченням обряду неповної кремації. Так стверджено, що скорчену позу небіжчиків за давньоруської доби не можна вважати соціальним маркером, та й узагалі – свідомо здійсненою обрядовою дією.

Ключові слова

Давня Русь, Волинь і Прикарпаття, поховальний обряд, скорчене положення.

Повний текст
Завантажити оригінал
Author
Dmytro BIBIKOV
DOI
https://doi.org/10.33402/mdapv.2020-24-373-386
Annotation

According to the body position of the deceased, among the burial monuments of Ancient Rus there are distinguished flexed burials. In archaeological literature a certain view is dominated that, in a similar way, with tied limbs, magicians-soothsayers were buried. Most of these complexes were discovered during the excavations of XIX – early XX centuries at Volyn territory and related regions. Namely, the materials of these excavations form the basis of the sample, according to which the author tries to find the answer to the question about semantic commitment of Ancient Rus flexed burials and its presence in general. Comprehensive analysis of burial complexes is supplemented by medical anatomy data.

Among 30 burials that were in the sample, there is a complete diversity in the way of placement relative to the horizon, the nature of burial structures, the social status of the buried, their gender and age composition. Among the “flexed deceased” women prevailed, and one of the burials belonged to a child. There were cases of several burials concentrationwithin the same burial ground.

Among the burials, two groups can be separated that are quite different from each other: on the side and on the back with the knees raised. Slight differences in the position of the feet under the conditions of burial in most of them had a completely random nature, due to the lack of a clear canon, which would regulate the position of the limbs, during the early stages of Christianization of the peripheral regions of the Ancient Rus state. In some of the complexes, the flexed position (preferably on the side) obviously fixes the posthumous posture of the body, which can be caused by cadaveric constipation or the fire effects. The body acquires a similar position as a result of the posthumous action of fire, which, together with other ceremonial elements, is an evidence of the incomplete cremation rite. Thus, the flexed position of the dead during Ancient Rus times cannot be considered as a social marker, and in general – a deliberate ritual action.

Keywords
Ancient Rus, Volyn and Outer Subcarpathia, funeral rite, flexed position
Оголошення:
Новини:

Вічна пам'ять!

Колектив Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України висловлює щирі співчуття рідним і близьким із приводу непоправної втрати – смерті багаторічної працівниці Інституту Дарії КЛИМ. Нехай добрий, світлий спомин про Неї назавжди залишиться у серцях усіх, хто її знав, любив та шанував! Світла і вічна пам'ять...

Ростислав Вацеба представив доповідь на щорічному Міжнародному медієвістичному конгресі у Лідсі

1–4 липня 2024 року на базі Інституту медієвістичних студій Лідського університету (Велика Британія) відбувся черговий щорічний Міжнародний медієвістичний конгрес (Leeds International Medieval Congress 2024). Цьогоріч науковий форум був присвячений осмисленню проблематики «кризи» в усіх можливих аспектах цього поняття і зібрав понад 2700 вчених з усього світу. Серед понад двох тисяч доповідей учасники мали можливість заслухати виступ молодшого наукового співробітника відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, к.і.н. Ростислава Вацеби, котрий представив свої напрацювання у дослідженні демографічних та культурних наслідків кліматичної кризи пізньоантичного малого льодовикового періоду (536–560 рр.) на сході Європи.