АРХЕОЛОГІЧНА КАРТА СЛОВ’ЯНСЬКИХ ПАМ’ЯТОК ВЕРХНЬОГО ПОТИССЯ
Розглянуто археологічні
пам’ятки слов’янського населення Верхнього Потисся другої половини І тис.
н. е. – історико-географічного регіону, який охоплює Закарпатську обл.
України, Кошицький й Пряшівський самоврядні краї Словаччини, область
Саболч-Сатмар-Берег Угорщини, Сату-Марський й Бая-Марський повіти Румунії.
Зазначено, що слов’янські старожитності регіону охоплюють артефакти
празько-корчакської культури (VI–VII ст. н. е.) і слов’янські
ранньосередньовічні (VIII–IX ст. н. е.), оскільки саме такий поділ
цілком відображає процеси слов’янізації регіону.
Районом поширення артефактів
першого періоду визначено територію від верхів’я Тиси до Боржави, у центральній
частині регіону – середню й нижню течії Ужа, а на заході – середню течію Торіси.
Встановлено, що слов’янські ранньосередньовічні старожитності концентруються у
верхів’ї Тиси, долинах Латориці й Ужа, лівобережжі Тиси із притоками, що
прилягає до Великої угорської низовини.
Визначено, що поселення
VI–VII ст. здебільша розташовувалися на похилих перших надзаплавних
терасах річок, їхніх приток, невеликих струмків поряд із джерелами питної води,
а поселення VIII–IX ст. – у місцях, зручних для ведення рільництва,
скотарства, занять промислами. Виявлено, що в житловому будівництві переважали
підквадратні напівземлянки, а протягом VIII–IX ст. увійшли в побут споруди
вузької видовженої й овальної форм із глинобитними печами.
Основним поховальним ритуалом
давніх слов’ян Верхнього Потисся визначено тілопальний, у якому виділяються
безкурганний (ґрунтовий) і курганний види. Частину слов’янських пам’яток
зафіксовано на слов’яно-аварських могильниках VII–VIII ст. н. е. в
північно-західній частині регіону, а у другій половині ІХ ст. туди
проникає християнський обряд.
слов’яни, Верхнє Потисся, поселення, житла, поховальний обряд, матеріальна культура слов’ян, племінна належність.
The artefact area for the first period is the territory from the Upper Tysa to the Borzhava, in the central part of the region it is the middle reaches of the Uzh while in the west it is the middle reaches of the Torisa. The early mediaeval Slavic artefacts concentrate in the upper reaches of the Tysa, the Latorytsia and the Uzh valleys as well as on the left-bank side of the Tysa and its tributaries adjacent to the Great Hungarian plain.
Settlements of the 6th–7th centuries were mostly located on sloping fluvial terraces above floodplains of the rivers, their tributaries, streams close to potable water sources. Settlements of the 8th–9th centuries were situated in places convenient for crop farming, cattle breeding and craftsmanship. Dwellings were mostly built as subsquare half-dugouts, during the 8th–9th centuries structures of narrow oblong and oval shape with adobe ovens become a part of everyday life.
The main burial ritual of ancient Slavs of the Tysa region was body-burning, for which one can distinguish barrowless and barrow-type approaches. Part of the Slavic artefacts were found in Slavic-Avar gravesites of the 7th–8th centuries A.D. in the northwestern part of the region. In the second half of the 9th century Christian rite infiltrates in the region.